Дейч Лев Григорович

Дейч Лев Григорович (7 жовтня (26 вересня) 1855, Тульчин — 4 серпня 1941, Москва) — відомий діяч міжнародного соціалістичного руху, один із засновників марксистської групи «Визволення праці», затим один із лідерів РСДРП. Історик.

Дейч Лев Григорович
Народився 26 вересня 1855(1855-09-26)[1][2]
Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 4 серпня 1941(1941-08-04)[3][1] (85 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Перша київська гімназія
Знання мов російська[1]
Членство Південні Бунтарі
Партія КПРС

Життєпис

Народився у місті Тульчині (тепер Вінницької області) у єврейській купецькій родині [4].

Від трьох років жив у Києві [5]. Навчався у Першій, а згодом у Другій київських гімназіях.

1874 року брав участь у «ходінні в народ» [6].

В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами Гергієм Плехановим, Іваном Фесенком, Федором Щеколдіним, Павлом Аксельродом та Левом Мечниковим, а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем Михайла Коцюбинського, Євгена Чикаленка і Павлом Бохановським.

1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «Визволення праці» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Дейч Лев Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. (англ.) Ukrainian Jews Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine., Bible Discovered
  5. Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 82.
  6. Рух студентскої молоді та революціонерів-народників у 1860—1870 роках, що мав за мету освіту народу та революційну агітацію безпосередньо серед селян

Джерела та література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.