Деканозов Володимир Георгійович

Деканозов Володимир Георгійович (груз. ვლადიმერ დეკანოზიშვილი; 1 червня 1898(1898-06-01), Баку, Російська імперія[1] 23 грудня 1953(1953-12-23)[1][2], Москва, СРСР) (Деканозішвілі) — радянський державний і політичний діяч, дипломат, співробітник спецслужб, один з активних організаторів сталінських репресій, комісар державної безпеки 3-го рангу. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках. Член ЦК КПРС у 1941—1952 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 2-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

Володимир Георгійович Деканозов
Деканозішвілі
Народився 1 червня 1898(1898-06-01)
Баку, Російська імперія[1]
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23) (55 років)
Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
Діяльність політик, дипломат
Відомий завдяки Дипломат
Alma mater Бакинський університет
Знання мов російська
Учасник Друга світова війна
Членство ЦК КПРС
Посада посол
Військове звання комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в сім'ї Георгія Деканозішвілі, службовця нафтової компанії. Навчався на медичних факультетах Саратовського і Бакинського університетів. З 1918 у Червоній Армії.

  • 03.18-09.18 — марксистський гурток; рядовий при гарматі 6 легкої гірської батареї Кавказької Червоної Армії;
  • 09.18-05.19 — контролер 5 ділянки Бакинського акцизного нафтового упр.;
  • 1918 — працював у підпіллі, Баку;
  • 06.19-10.19 — нач. медзагону мусаватистського МОЗ, Баку;
  • 10.19-12.19 — мол. контролер 2 ділянки Бакинського нафтового акціонерного упр.;
  • 01.20-04.20 — практикант експедиційного загону МОЗ з надання допомоги в Гянджі.

В органах

У 1921–1931 рр. працював в Надзвичайній комісії в Азербайджані та Грузії. Потім, з посиленням впливу радянських спецслужб у всіх сферах життя, був призначений в ЦК КП(б) Грузії: секретар з транспорту і постачання, завідувач відділом радянської торгівлі, з 1936 нарком харчової промисловості Грузії, з 1937 — голова Держплану Грузії.

У грудні 1938, з призначенням Лаврентія Берії наркомом внутрішніх справ СРСР, викликаний до Москви і призначений заступником начальника Головного управління державної безпеки НКВС; був одним з головних організаторів чисток армії та органів внутрішніх справ на початку 1939. На XVIII з'їзді ВКП(б) в березні 1939 року обраний кандидатом в члени ЦК ВКП(б). У травні 1939 року в складі спеціальної комісії ЦК партії з перевірки Наркомата закордонних справ.

Дипломатична робота

З 3 травня 1939 заступник наркома закордонних справ СРСР. Влітку 1940 перебував у Литві, координував діяльність спецслужб задля окупації незалежної Литви. 24 листопада 1940 призначений послом у нацистській Німеччині (зі збереженням посади заступника наркома закордонних справ) і був ним до оголошення міжсоюзницької війни (22 червня 1941 року), після чого був інтернований і обміняний на німецького посла СРСР Вернера фон дер Шуленбурга на кордоні СРСР і Туреччини. Член ЦК ВКП(б) з 1941 по 1952 рр.

Очолював комісію з першого прийому до МДІМВ. У березні 1947 виведений з номенклатури Міністерства закордонних справ СРСР. Деканозов був переведений заступником начальника в Головне управління радянського майна за кордоном, ним керував інший ставленик Берії, колишній міністр держбезпеки Всеволод Миколайович Меркулов.

У 1949 знятий з цієї посади. У 1952 зайняв незначну посаду члена колегії Комітету з радіомовлення. У квітні 1953, в період посилення влади Берії після смерті Сталіна, був призначений міністром внутрішніх справ Грузинської РСР. 30 червня, після арешту Берії, знятий з посади і заарештований як «член банди Берії».

Разом з Берією та іншими співробітниками органів ГБ засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР і 23 грудня 1953 засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. У той же день розстріляний.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.