Декриміналізація сексуальної праці

Декриміналізація проституції ― це скасування кримінального покарання за секс-роботу (зокрема, проституцію).[2] Сексуальна праця, надання сексуальних послуг чи товарів за гроші та за обопільною згодою [3] в більшості країн криміналізовано.[4] За твердженнями прихильників, декриміналізація відрізняється від легалізації,[5][6] проте деякі дослідження спростовують наявність суттєвої різниці на практиці.[7]

2019. Протест перед парламентом Південно-Африканської Республіки з червоними парасольками.[1]

Декриміналізація сексуальної роботи є суперечливою темою. Прихильники декриміналізації стверджують, що скасування кримінальних санкцій, що стосуються сексуальної праці, створює безпечніші умови для працівників секс-бізнесу [8] і що це допомагає боротися з торгівлею секс-продуктами.[9] Противники декриміналізації стверджують, що це не попередить торгівлю людьми (або навіть збільшить торгівлю людьми [10]) і може сприяти більшому ризику для працівників секс-бізнесу.[11]

Такі організації, як ЮНЕЙДС, ВООЗ, Amnesty International, Human Rights Watch, ЮНФПА та медичний журнал The Lancet, закликали держави декриміналізувати секс-роботу в рамках глобальних зусиль для боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу та для забезпечення доступу секс-працівників до медичних послуг.[12][13][14][15] Майже всі організації, якими керують самі секс-працівники у всьому світі, виступають за декриміналізацію секс-праці, і це, як правило, є їх основною метою.[5][16][17][18][19] Деякі науковці країн Заходу також виступають за декриміналізацію секс-роботи.[20]

У резолюції Європейського парламенту, прийнятій 26 лютого 2014 року, щодо сексуальної експлуатації та проституції та її впливу на гендерну рівність зазначено, що «декриміналізація секс-індустрії в цілому та забезпечення законності купівлі не є рішенням для захисту жінок та неповнолітніх від насильства та експлуатації, натомість, має протилежний ефект і ставить їх під загрозу більш високого рівня насильства».[11]

У червні 2003 року Нова Зеландія стала першою країною, яка декриміналізувала секс-роботу, прийнявши Закон про реформу проституції.[21] Єдиним кримінальним законом, що стосується комерційної сексуальної діяльності в Новій Зеландії, є вимога застосовувати безпечні сексуальні практики.[22] Незважаючи на декриміналізацію, галузь залишається суперечливою.[23]

Нордична модель підходу до проституції  також відома як неоаболіціонізм, та шведська модель протидії проституції, бере свій початок із Закону «Про заборону на купівлю сексуальних послуг». Нордична модель заснована на криміналізації покупців та декриміналізації секс-працівників. У 2014 році Європарламент ухвалив резолюцію  на користь Нордичної моделі, в якій закликав держави-члени криміналізувати купівлю проституції та пропонувати підтримку жертвам торгівлі людьми для виходу із проституції.  На сьогодні 4 із 28 держав-членів повністю або частково прийняли цю модель. В Німеччині, Іспанії, Латвії та Литві йде робота над прийняттям цієї моделі. Поза ЄС Велика Британія також розглядає цей підхід.

Юридичні моделі сексуальної роботи
   Decriminalization – No criminal penalties for prostitution
   Legalization (regulation) – Prostitution legal and regulated
   Abolitionism – Prostitution is legal, but organized activities such as brothels and pimping are illegal; prostitution is not regulated
   Neo-abolitionism (Nordic model) – Illegal to buy sex and for 3rd party involvement, legal to sell sex
   Prohibitionism – Prostitution illegal in all aspects (selling and buying)
   Legality varies with local laws

Існує широкий спектр правових підходів до регулювання проституції. НГО, науковці та державні установи зазвичай використовують п’ять різних моделей для організації різних підходів.[24] Вчені також використовують триразові та чотирикратні класифікації, термінологія може різнитися між дослідженнями.[25] Деякі можуть ототожнювати термін «криміналізація» із «забороною», тоді як інші розглядають усі політики, крім «декриміналізації», як певний ступінь криміналізації.

Пробігіціонізм

Хіндел та ін. (2008) зазначив: «Пробігіціонізм прагне ліквідувати проституцію шляхом криміналізації всіх аспектів торгівлі проституцією. За такого підходу проституція розглядається як порушення людської гідності. Кримінальне законодавство та ефективність правоохоронних органів розглядаються як найважливіші інструменти зменшення кількості осіб, які беруть участь у проституції».[24] Кулік (2003) заявив, що моделі заборони «криміналізують фактичну операцію з продажу сексу».[26] Скаулар (2015) зазначив, що ті, хто застосовує заборонний підхід, вважають, що торгівля сексуальною продукцією є порушенням моральних (як правило, релігійних) переконань, і прагнуть «стримати сторони від участі в проституції, покаравши одну (як правило, жінок-продавчинь) або, дедалі частіше, обидві сторони».[27]

Аболіціонізм

Хіндел та ін. (2008) стверджував: «Аболіціонізм часто описується як посередині між забороною та легалізацією. Прихильники цього підходу стверджують, що, незважаючи на те, що секс-працівники можуть обрати участь в цій торгівлі, це, проте, є аморальним. Вони вважають, що уряди повинні вжити необхідних заходів, щоб проституція могла відбуватися лише до тих пір, поки це не зачіпає громадську безпеку та порядок. Як правило, аболіціоністи вимагають криміналізації публічних підбурювачів».[24] Кулік (2003) визначив аболіціонізм як «правову систему, яка вважає, що проституція сама по собі не є правопорушенням, а експлуатацією інших; таким чином, будь-яка третя сторона, яка вербує, наживається чи організовує секс-працівників, карається».[26]

Неоаболіціонізм

Неоаболіціонізм, який також називають нордичною або шведською моделлю, застосовується у Швеції, Норвегії, Франції та інших країнах. Хоча продаж сексу не підлягає криміналізації згідно з цим підходом, купівля сексу є незаконною. Неоаболіціоністи стверджують, що ці моделі не карають повій, а натомість карають тих, хто купують секс у працівників секс-бізнесу. Цю модель критикують за те, що вона змушує секс-працівників робити свій бізнес у районах з меншою кількістю поліції, що часто робить її більш небезпечною.[24][28][29]

Легалізація

Легалізацію також називають «регуляторною моделлю».[6] У країнах, які легалізують проституцію, вона більше не заборонена, існує законодавство, що контролює та регулює її.[24] Обсяг та тип законодавства різняться залежно від країни і можуть регулюватися дозволами на роботу, ліцензуванням або зонами допуску.

Декриміналізація

Декриміналізація ― це зняття кримінальних покарань за секс-роботу. У країнах, в яких декриміналізують секс-роботу, працівники секс-бізнесу отримують такий самий захист і визнання, як і працівники інших галузей.[2]

Див. також

Список літератури
  1. Velani Ludidi (5 червня 2019). Sex workers thank Ramaphosa. GroundUp. Процитовано 25 лютого 2021.
  2. All Women, All Rights: Sex Workers Included. Center for Health and Gender Equity.
  3. Overs, Cheryl. Sex Workers: Part of the Solution. World Health Organization. Процитовано 28 вересня 2016.
  4. McCarthy, B; Benoit, C; Jansson, M; Kolar, K (2012). Regulating sex work: Heterogeneity in legal strategies. Annual Review of Law and Social Science 8: 255–271. doi:10.1146/annurev-lawsocsci-102811-173915.
  5. Flowers, R. Barri (2011). Prostitution in the Digital Age: Selling Sex from the Suite to the Street. Santa Barbara, California: ABC-CLIO. с. 49. ISBN 9780313384615. Процитовано 23 лютого 2021. «There are some who support Nevada's legal prostitution industry in specific and the legalization or decriminalization of prostitution in general, such as the sex workers rights' organizations, COYOTO (Call Off Your Old Tired Ethics) and PONY (Prostitutes of New York). (...) There appears to be stronger support among prostitutes' rights groups and many self-employed sex workers for decriminalization than legalization of prostitution, as "legalization is understood to mean decriminalization accompanied by strict municipal regulation of prostitution."»
  6. Corriveau, Patrice (2013). Regulating Sex Work. Sex Work: Rethinking the Job, Respecting the Workers. Vancouver: University of British Columbia Press. с. 43. ISBN 9780774826143.
  7. Germany-New-Zealand-A-Comparison-in-Prostitution-Law.
  8. The Canadian Alliance for Sex Work law Reform (2017). Safety, dignity, equality: Recommendations for sex work law reform in Canada. Процитовано 4 листопада 2019.
  9. Why Sex Work Should Be Decriminalized. hrw.org. Human Rights Watch. 7 серпня 2019. Процитовано 23 лютого 2021. «Laws that clearly distinguish between sex work and crimes like human trafficking and sexual exploitation of children help protect both sex workers and crime victims. Sex workers may be in a position to have important information about crimes such as human trafficking and sexual exploitation of children, but unless the work they themselves do is not treated as criminal, they are unlikely to feel safe reporting this information to the police.»
  10. Open Letter to Amnesty International. 22 липня 2015. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  11. European Parliament resolution of 26 February 2014 on sexual exploitation and prostitution and its impact on gender equality. European Parliament. 26 лютого 2014. Процитовано 15 червня 2020.
  12. New WHO guidelines to better prevent HIV in sex workers. World Health Organization. 12 грудня 2012. Процитовано 29 жовтня 2016.
  13. Amnesty International publishes policy and research on protection of sex workers' rights. Amnesty International.
  14. Human Rights Watch Affirm Support for Decriminalization. Global Network of Sex Work Projects. July 2014.
  15. HIV and sex workers. The Lancet. Elsevier. 23 липня 2014. Процитовано 23 лютого 2021. «This Series of seven papers aims to investigate the complex issues faced by sex workers worldwide, and calls for the decriminilisation of sex work, in the global effort to tackle the HIV/AIDS epidemic.»
  16. Sanders, Teela; O'Neill, Maggie; Pitcher, Jane (2009). Prostitution: Sex Work, Policy and Politics. London: SAGE Publications. с. 101. ISBN 9781849204361. Процитовано 23 лютого 2021. «Decriminalization continues to be at the heart of many sex worker rights organizations.»
  17. Carrabine, Eamonn (2020). Criminology: A Sociological Introduction. Abingdon: Routledge. с. 253. ISBN 9781351343824. Процитовано 23 лютого 2021. «Sex workers' organisations have been campaigning against neo-abolitionist policies and the criminalisation of commercial sex as detrimental to their lives and working conditions, and advocate for the complete decriminalisation of prostitution (see Plate 12.2) (Macioti and Garofalo Geymonat 2016).»
  18. Tremblay, Francine (2020). Organizing for Sex Workers' Rights in Montréal: Resistance and Advocacy. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 87. ISBN 9781498593908. Процитовано 23 лютого 2021. «Sex workers' organizations and their allies favor decriminalization of prostitution because of the harms that stigmatization, discrimination, and criminalization bring to sex workers' lives and work.»
  19. Cruz, Katie (2020). 10. The Work of Sex Work. Prostitution, Unfreedom, and Criminality at Work. Criminality at Work. Oxford: Oxford University Press. с. 192–196. ISBN 9780198836995. «The central and uniting demand of the sex worker rights movement around the world is the decriminalization of consensual adult sex work. (...) Sex worker rights activists and their allies are united on the need for decriminalization of prostitution-related activities.»
  20. Lepp, Annalee; Gerasimov, Borislav (2019). Editorial: Gains and Challenges in the Global Movement for Sex Workers' Rights. Anti-Trafficking Review (antitraffickingreview.org) (12): 4. Процитовано 23 лютого 2021. «British journalist, radical feminist, and avid promoter of the Swedish model Julie Bindel has devoted a book chapter to examining why 'the majority of academics within the UK, US and elsewhere' support the rights of sex workers and call for decriminalisation of sex work. J Bindel, The Pimping of Prostitution: Abolishing the sex work myth, Palgrave McMillan, London, 2017, p. xxxiv.»
  21. Prostitution law reform in New Zealand. New Zealand Parliament. 10 липня 2012. Процитовано 23 березня 2018.
  22. Prostitution Reform Act 2003 No 28 (as at 26 November 2018), Public Act 9 Sex workers and clients must adopt safer sex practices – New Zealand Legislation. www.legislation.govt.nz. Процитовано 4 листопада 2019.
  23. Prostitution law reform in New Zealand. New Zealand Parliament. 10 липня 2012. Процитовано 15 червня 2020.
  24. Current Publications: Law, justice and rights: Prostitution: A Review of Legislation in Selected Countries (PRB 03-29E). Library of Parliament (en-CA). Архів оригіналу за 9 March 2018. Процитовано 7 березня 2018.
  25. Davy, Zowie (2020). The SAGE Handbook of Global Sexualities. London: SAGE Publications. с. 594. ISBN 9781529721683. Процитовано 23 лютого 2021.
  26. Skillbrei, May-Len; Holmström, Charlotta (2016). Prostitution Policy in the Nordic Region: Ambiguous Sympathies. Abingdon: Routledge. с. 13. ISBN 9781317074533. Процитовано 23 лютого 2021.
  27. Scoular, Jane (2015). The Subject of Prostitution: Sex Work, Law and Social Theory. Abingdon: Routledge. с. 7. ISBN 9781317696469. Процитовано 23 лютого 2021.
  28. Demand Change: Understanding the Nordic Approach to Prostitution. Coalition Against Trafficking in Women Australia. 8 березня 2017. Процитовано 7 березня 2018.
  29. The 'Nordic model' of prostitution law is a myth. London School of Economics. 3 січня 2014. Процитовано 7 березня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.