Демченко Марія Софронівна

Народилася 26 серпня (8 вересня) 1912 року в бідній селянській родині в селі Старосіллі (тепер Городищенського району Черкаської області). У 1927 році разом із батьками переїхала на Урал, де батько працював на будівництві Магнітогорського комбінату. Трудову діяльність Марія Демченко розпочала в майстерні індивідуального пошиву в місті Магнітогорську.

У 1931 році переїхала в Українську СРР. З 1931 по 1932 рік працювала на сільськогосподарських роботах у Київському плодоягідному інституті. У 1932—1933 роках працювала на шахті в місті Тулі (Російська РФСР). У 1932 році вступила до комсомолу. Наприкінці 1933 року повернулася до рідного села Старосілля.

У 1933—1936 роках — ланкова старосільського колгоспу «Комінтерн» району імені Петровського Київської області. У 1935 році, на 2-му Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників, взяла зобов'язання виростити високий на той час урожай цукрових буряків — по 500 ц/га (з кожного гектара закріпленої за ланкою Демченко ділянки було зібрано по 523,7 ц коренів). Її почин перетворився на масове соціалістичне змагання п'ятисотенниць. З 1936 року навчалася в Київському сільськогосподарському інституті.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1945 році закінчила Київський сільськогосподарський інститут. З 1945-го до 1958-го року працювала агрономом у колгоспі імені Л. Л. Васильєва (тепер Вишгородського району Київської області), потім на дослідних ділянках у радгоспі імені Л. Л. Васильєва.

Пам'ятна стела біля будинку п'ятисотенниці у Старосіллі

З 1965 року — на пенсії в місті Києві. Автор книги «Полюби землю» (1973). Нагороджена орденом Леніна (10.11.1935), великою Золотою медаллю ВСГВ[1].

Померла 9 травня 1995 року. Похована в рідному селі.

Ім'ям Марії Демченко названо вулиці в містах Первомайськ Миколаївської області та Одеса.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.