Демчишин Іван Миколайович

Іван Миколайович Демчишин
Іван Миколайович Демчишин
Народився 28 червня 1948(1948-06-28)
с. Старий Нижбірок, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Помер 19 червня 2009(2009-06-19) (60 років)
м. Тернопіль, Україна
Громадянство УРСР →  Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Теребовлянський фаховий коледж культури і мистецтв
Мова творів українська
Діти Демчишин Володимир Іванович
Нагороди
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Премії імені братів Богдана і Левка Лепких

Іван Миколайович Демчишин (28 червня 1948, с. Старий Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області, Україна — 19 червня 2009, м. Тернопіль) — український літератор, член НСПУ (2005).

Життєпис

Закінчив Теребовлянське культосвітнє училище (1980, нині вище училище культури), Рівненський текстильний технікум (1986). Від 1981 навчався в Інституті культури у Рівному.

Працював директором ПК «Текстильник», згодом — на профспілковій роботі у ВО «Текстерно».

Іван Демчишин був членом Міжнародного центру розвитку ініціатив, Всесвітнього інформаційного благодійного центру та Всесвітньої асоціації боротьби з дитячою лейкемією (США), Міжнародного фонду допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи і Духовної ліги православної церкви.

Творчість

У 1978—1985 — голова літературної студії «Данко» (м. Тернопіль).

Свої твори друкував у журналах «Жовтень» (нині – «Дзвін»), «Тернопіль», «Сова», альманасі «Подільська толока», газетах «Вільне життя», «Свобода», «Ровесник», «Русалка Дністрова», «Демократична Україна», «Молодь України», «Батьківщина», «Солдат» (Чехія), у збірнику «Україна» та ін.

Випустив такі поетичні збірки: «Зілля любові», «Рай-цвіт» (обидві - 1997), «Треба жити» (1998), «Не падай дощ» (2000), «Долина Дай - дай» (2000), «Канцони і переддень» (2002), «Голос дороги» (2006), прозові книжки «Солодке життя» (1998), «Хто серцем сонце гріє» (1999), «Бронька»(2001), дитячу збірку «Максимків день» (2003), «Вертикальне коло»(2010).

Іван Демчишин – автор багатьох пісень, переможець Всеукраїнського пісенного конкурсу «Фант-лото «Надія». 2005 року його було прийнято у члени Національної спілки письменників України, а 2008 року відзначено Всеукраїнською літературно-мистецькою премією імені Богдана та Левка Лепких.

Доробок

Автор збірок поезій та прози

  • «Зілля любові» (1997),
  • «Рай-цвіт» (1997)[1],
  • «Треба жити» (1998),
  • «Солодке життя» (1998),
  • «Хто серцем сонце гріє» (1999),
  • «Долина Дайдай» (2000),
  • «Не падай на дощ» (2000, інтимна лірика)[2],
  • «Бронька» (2001, міні-роман)[3],
  • «Канцони і переддень» (2002),
  • «Голос дороги» (2006, поезії)[4],
  • «Вертикальне коло» (2010, роздуми)[5].

Сім'я

Сини: Микола Демчишин, Володимир Демчишин — також літератор.

Нагороди

Цікаві факти

Іван Демчишин освідчився в коханні на склеєних шпалерах довжиною 67,5 метра. Зізнання подарував дружині Любі до 35-ї річниці шлюбу, за що потрапив до Книги рекордів України.[6]

Вшанування пам'яті

«Батьківські обереги — 2015»

30 серпня 2015 року в селі Старий Нижбірок відбувся молодіжний літературно-мистецький фестиваль «Батьківські обереги — 2015», присвячений Іванові Демчишину. Учасниками фестивалю були, зокрема, «Літературний батальйон — Літбат» ТОО НСПУ, «Народний Театр Ореста Савки», а також сільські ансамблі «Водограй», «Ясені», «Калина» та хори, гурти і вокалісти з навколишніх сіл та районів. На святі урочисто вручили медалі «Захисникам вітчизни» учасникам АТО Дмитрові Юзваку та Петрові Вівчару. Медаллю «200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» нагороджено Володимира Демчишина, яку вручив Олександр Смик.[7]

Відкриття меморіальної таблиці

У Старому Нижбірку, де народився письменник, 10 листопада 2011 року відкрито меморіальну таблицю Івану Демчишину на фасаді місцевої школи. Дошку освятив священик церкви святих Петра і Павла отець Роман Гладій.

  • Відкриття меморіальної таблиці
  • Володимир Демчишин, син Івана Миколайовича

Примітки
  1. Демчишин І. Рай-цвіт : Поезії. — Т. : Джура, 1997. — 68 с.
  2. Демчишин І. Не падай на дощ : Інтимна лірика. — Т. : Екон. думка, 2000. — 64 c.
  3. Демчишин І. Бронька : Міні-роман. — Т. : Екон. думка, 2001. — 40 c.
  4. Демчишин І. М. Голос дороги [Текст] : [поезії]. — К. : Майдан, 2006. — 96 с.
  5. Демчишин І. М. Вертикальне коло : роздуми письменника. — Т. : Терно-граф, 2010. — 76 с.
  6. Лазука Н. Іван Демчишин освідчився дружині в коханні на 67 метрах шпалер // Gazeta.ua, 23 липня 2006.
  7. Мудра О. На Гусятинщині відбувся фестиваль, присвячений письменнику Івану Демчишину // TeNews, 1 вересня 2015.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.