Демчук Йосип Васильович

Йо́сип Васи́льович Демчук (псевдо «Стріла», «Луговий», «Яструб»; 1923, с. Петриків, тепер Великоберезовицька селищна громада, Тернопільська область 22 жовтня 1952, катівня НКВД) — український військовик, вояк Української Повстанської Армії, надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН в 19491951 роках.

Йосип Демчук
Загальна інформація
Народження 1923(1923)
с. Петриків, тепер Великоберезовицька селищна громада, Тернопільська область
Смерть 22 жовтня 1952(1952-10-22)
Вінниця, катівня НКВД
Псевдо «Стріла», «Луговий»
Військова служба
Роки служби 1941—1952
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
 ОУНР
Командування
помічник Кам'янець-Подільського окружного референта СБ (1945—1946)
Вінницький надрайон ОУН (1949—1951)
Нагороди та відзнаки

Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах»

Життєпис

Народився Йосип Демчук у 1923-му році в селі Петриків Тернопільського району. Входив до складу «Просвіти», з 1940 року — член ОУНР.

Липнем 1941 року закінчує підстаршинські курси ОУН в Поморянах (Львівська область), наприкінці 1941 заарештований Гестапо.

1942 року переходить в підпілля. З липня того ж року — провідник молодіжної мережі ОУН Микулинецького району.

Протягом 1942—1943 років — працівник референтури СБ Тернопільського обласного проводу ОУН.

У 1943—1944 роках — референт СБ Гримайлівського районного проводу ОУН та Тернопільського повітового проводу.

Цілком вірогідним є твердження, що він був у сотні «Сірі Вовки» — під псевдом «Стріла» — як стрілець та вістун.

Протягом 1944—1945 року перебував в охороні Кам'янець-Подільського обласного провідника ОУН Зенона Голуб'яка — «Бориса».

Близько весни 1945 року приступив до виконання обов'язків помічника Кам'янець-Подільського окружного референта СБ.

Серпнем 1946 року очолив Дунаївецький провід — до грудня 1948 — входили в підпорядкування Дунаївецький, Миньковецький, Новоушицький райони Кам'янець-Подільської та частина Вінницької області[1]. В тому часі працював тісно з Хомою Мартюком — «Алкідом».

З грудня 1948 року займався розбудовою підпілля на Вінниччині як надрайоновий провідник.

Протягом 1949—1951 років займався розбудовою структури надрайонної Вінницької округи ОУН.

8 лютого 1951 року схоплений чекістами у Вінниці на вулиці Лєніна. При обшуку у нього знайшли пістолет ТТ із двома запасними обоймами, гранату та згорток з отрутою.

Медаль УПА «За боротьбу в особливо важких умовах»

Після 10 днів допитів з тортурами назвав своє ім'я та прізвище.

З 8 лютого 1951 року до 18 червня 1952 року Йосип Демчук пережив близько ста допитів, які проводили у Вінниці, потім в Києві, врешті знов у Вінниці. 18 червня 1952 року почався завершальний допит[2].

22 вересня 1952 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив Йосипа Демчука — «Лугового» до розстрілу.

22 жовтня 1952 помер від катувань.

В незалежній Україні не реабілітований.

Нагороди

  • 2 вересня 1947 року за працю в підпіллі був відзначений Бронзовим Хрестом Заслуги,
  • 30 вересня 1948 — медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Див. також

Джерела

Примітки

  1. ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН–УПА НА ДУНАЄВЕЧЧИНІ (1941—1952 рр.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 15 жовтня 2016.
  2. Савка Богдан Михайлович Останні на полі слави

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.