Нова Ушиця

Розташоване в центральній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницького та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці—Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською сільськими радами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.

Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.

Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.

Костел Преображення Господнього у Новій Ушиці, освячений у 1994 році

Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що в них була літня резиденція польських панів.

У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на магдебурзьке право.

Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено ряд повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло і Літнівецьке староство.

В 1829 році місто перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було місто Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).

За переписом 1899 року всього населення в Новій Ушиці рахувалось 6 541 чоловік, з них міщан 6 248, селян 129, купців 34; всього будинків 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.

Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович.

В 1924 році Нова Ущиця отримує статус селища міського типу.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 183 жителі селища[5].

З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією.

В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.

В 1996 році розпочато газифікацію селища природним газом.

В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку.

21 лютого 2014 року скинули пам'ятник Леніну.

На території селища працюють плодо-консервний (посезонно), цегельний(періодично) та масло заводи(постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно)

• Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
• Сосна чорна (вул. Л. Українки)
• Дуб звичайний (парк культури та відпочинку)
• Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
• Сосна чорна (парк культури та відпочинку)
• Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)

• Будинок земської лікарні
• Ринкова площа з єврейськими будинками
• Плебанія
• Народний будинок
• Садиба Рингач
• завод «Монополь»

• Горобців Микола — поручник Армії УНР.
• Дзюбелюк Олександр Миколайович — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув 2014 у бою на українсько-російському кордоні.
• Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
• Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
• Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
• Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.

• Д. С. Вирський. Нова Ушиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.