Держава Великого Наряду
Держава Великого Наряду або Мономахова — одна з колишніх царських регалій, що зберігається у зібранні Збройової палати Московського кремля. Це найдревніша держава, що збережена у зібранні.
Історія
До кінця XVI ст. держава — символ земної влади монарха, не була відома в Московії. Її поява серед інших владних атрибутів пов'язана в цьому випадку із західноєвропейською традицією. За царювання Бориса Годунова (1598—1605) з'явився вперше на російських теренах цей атрибут. Згідно з історичними даними, держава була вручена Бориса Годунова патріархом Йовом при вінчанні на царство 1 вересня 1598. Збережена держава відноситься до саме цих років, передуючих Смуті. І саме вона в 1613 увійшла у коронаційне вбрання — «Великий Наряд» нового царя Михайла Федоровича. Звідти походить її назва. Разом із парним до неї скіпетром, вона входила до «Великих Нарядів» наступних царів — Олексія Михайловича та Федіра III Олексійовича.
Коли в 1682 на престолі Московії опинились одразу два царя — зведені брати Іван V та Петра I Олексійовичі, до древня держава відійшла старшому — Івану V. Після його смерті вона вже ніколи не використовувалась за прямим призначенням і постійно знаходилась у зібранні Збройової палати.
Її називали у старовинних документах «царским златым державным яблоком, яблоком владомым, яблоком великодержавным».
За легендою, що виникла у першій половині XVIII ст., держава, як і скіпетр, була дарована в XI ст. Володимиру Мономаху разом із вінцем та іншими реліквіями. Звідти її поширена дореволюційна назва — «Мономахова».
Опис
Походження держави, як і парного до неї скіпетра, достеменно невідоме. Не обов'язково та держава, яка згадана в 1598 р. і є збереженою до нашого часу. Проте, згідно із ювелірною технікою та мотивами емальованих зображень, зовсім невідомих в тогочасній Московії, вони мають західноєвропейське походження. Якщо припустити однієї з гіпотез, згідно з якою ці регалії були надіслані царю Борису в 1604 р. Великим Посольством Рудольфа II, імператора Священної Римської імперії, то тоді скоріш за все їх автором є відомий на той час празький ювелір Жан Вермеєн, який створив для означеного імператора корону (корона Австрійської імперії, 1602).
Держава створена із золота. На кульці поставлений довгий — т. зв. «латинський» хрест. Частина первісних камінців та перлин втрачена, на їх місці пусті гнізда.
У 1643 державу відремонтували із додаванням камінців замість втрачених:
: «… отнесено в Приказ золотово дела Государева большаго наряду яблоко золотое чеканное перекрепить каменье, кои шатаютца, да переправить на яблоках крест для тово, что шатаетца. А в Приказе золотово дела в яблоке каменья, кои шатались, перекреплены, и на яблоке крест переправлен …вверху над яблоком в кресте 18 алмазов не великих, 36 яхонтов червчатых не великих, 10 яхонтов лазоревых, величиною середние, 22 изумруда середних и малых, 21 зерно гурмицкое больших и середних; на верхней половине яблока под крестом 52 яхонта червчатых не великих, 32 алмаза не великих, 15 изумрудов средних и малых, 9 яхонтов лазоревых середних; 30 жемчюжин не великих. В нижней половине яблока 8 алмазов не великих, 4 яхонта червчатых, 4 яхонта лазоревых середних, 16 изумрудов не великих…» |
У верхній півкулі вона має емальовані зображення західноєвропейського типу — старозаповітні сцени з життя царя Давіда: «Помазання Давіда на царство пророком Самуїлом», «Перемога Давида над Голіафом», «Повернення з перемогою», «Гоніння від царя Савла». З чотирьох боків усіх медальйонів є зображення орла, грифа, лева та єдинорога.
Емальовані медальйони рельєфні, вони прикрашені гравіюванням та дорогоцінним камням. Загалом ця держава має в своєму оздобленні 58 діамантів, 89 рубінів і турмалінів, 23 сапфіри, 51 смарагд та 37 великих перлин, окрім втрачених.
По опису 1725 р. оцінена в 1630 рублів.
Висота держави з хрестом 42,4 см.
Література
- Древности Российского государства, изданные по высочайшему повелению государя императора Николая I: в 6 отд. и доп. к отд. III. — Репринтное издание 1849—1853 гг. — СПб.: Альфарет, 2006. — 2-е Отделение, С. 31 — 33.
- Московская оружейная палата. По высочайшему изволению второе, вновь составленное издание. Типография Бахметева. М. 1860. — С. 54 — 56.