Смарагд

Обидві назви походять від семітського кореня b-r-q «сяяти» (сер. івр. בָּרֶקֶת‎ барекет «смарагд», аккадське «баррагту» — «блищати»), який із часом трансформувався у грецьке «смарагдос» — «зелений камінь» (E.Theophrastus, 315 р. до н. е.). Далі це слово перетворилося на перське "зуммуруд", пізніше турецьке "зумрут", через яке в українську та російську мови було запозичене слово "ізумруд" (рос. изумруд, раніше изумрутъ). Із цього ж джерела також утворилися санскр. मरकत marakata, лат. smaragdus і його середньовічний варіант esmeraldus, esmeralda.[2]

В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705—1709 рр.), де, зокрема зазначено: «гема дуже красива і серед людей дуже ціниться».

Смарагд є прозорим різновидом берилу Be₃Al₂(SiO₃) ₆, забарвленим в трав'янисто-зелений колір оксидом хрому Cr₂O₃ або оксидом ванадію V₂O₃ з домішкою оксиду заліза Fe₂O₃ (південноафриканські смарагди).

Дорогоцінний камінь. Ізоморфні домішки: Mg2+, Fe2+, Fe3+, V3+. Кристали гексагонально-призматичні, коротко- і довгостовпчаті, переважно розміром 2-5х1-1,5 см. Нерідко зростки кристалів, включення в інші мінерали. Дигексагонально-дипірамідальний вид. Густина 2,6. Тв. 7,5-8,0. Утворюється з берилій-флуороносних газово-рідинних розчинів у ході пегматитового, ґрейзенового і гідротермального процесів за участю хромвмісних бічних порід. Зустрічається з флогопітом, мусковітом, плагіоклазами, кальцитом.

Родовища пов'язані з плагіоклаз-флогопітовими ґрейзенами в ультрамафітах: Урал (Росія); Трансвааль (ПАР); Мінас-Жерайс (Бразилія); Раджастхан (Індія); Зімбабве, Замбія та ін.) і з телетермальними альбітовими або кальцитовими жилами в чорних вуглистих сланцях і вапняках (Чівор, Мусо в Колумбії).

Основні родовища ювелірних смарагдів знаходяться в копальні Мусо (Колумбія), Трансваалі (ПАР) і на Уралі (Росія).

Смарагд використовувався людьми, починаючи з давніх часів. Свідчення вказують, що у 37 столітті до н. е. поблизу Червоного моря розробляли перші родовища смарагдів. У IV ст. до н. е. дорогоцінні зелені камені почали продаватися на ринках Вавилону.

Якщо посилатися на християнські легенди, то чаша Святого Грааля була виготовлена ​​зі смарагдів. Скрижалі Гермеса, на яких записана вся мудрість світу, були створені з цільного смарагда. Джерела також вказують на те, що дорогоцінні зелені камені для неї були фаворитами. В Єгипті були створені навіть «шахти Клеопатри», де добували смарагди для імператриці!

Розрізняють: в

• смарагд австралійський (блакитно-зелений берил, забарвлення якого варіює від майже безбарвної до смарагдово-зелених тонів; знайдений у пегматитовій жилі поблизу Еммавілла, штат Новий Південний Уельс (Австралія), в слюдяних сланцях і в пегматитовій жилі в Пуне, штат Західна Австралія),
• смарагд африканський (смарагд від жовто-зеленого до темно-зеленого кольору з родовищ Африки; знахідки: окр. Лейдсдорп, пров. Трансвааль; кристалічні сланці Сандвани поблизу Белінгве, Зімбабве),
• смарагд бразильський (бліді смарагди або світло-жовто-зелені берили; кристали у вигляді гексагональних призм з певними вадами; зустрічаються в пустотах змінених мармурів у Карнаіба, штат Баїя, Бразилія),
• смарагд вілюйський (вілюїт — різновид везувіану, що містить 2-4 % В₂О₃),
• смарагд індійський (зелений кварц з тріщинуватістю, яку створюють спеціальною обробкою),
• смарагд іспанський (торгова назва зеленого скла),
• смарагд капський (торговельна назва преніту з родовищ Капської провінції у Південній Африці),
• смарагд конголезький (діоптаз),
• смарагд кускузький (смарагд з родов. Кускуз, Колумбія),
• смарагд літіїстий (торговельна назва смарагдово-зеленого різновиду сподумену, інші назви — гідденіт, сподумен-смарагд),
• смарагд-малахіт (зайва назва евхроїту — смарагдово-зеленого водного арсенату міді Cu2[OH|AsO4]•3H₂O),
• смарагд мідистий (торговельна назва прозорого різновиду діоптазу),
• смарагд мідний,
• смарагд мідно-кремнистий (діоптаз),
• смарагд нікелистий (заратит),
• смарагд перуанський (торговельна назва смарагду з родов. Перу),
• смарагд помилковий (торговельна назва зеленого флюориту),
• смарагд сандаванський (місцева назва смарагду густо-зеленого кольору і порівняно менш прозорого; знайдений у долині Сандаван (р-н Белінгве), Зімбабве),
• смарагд східний (прозорий коштовний корунд зеленого кольору),
• смарагд уральський (торговельна назва демантоїду),
• смарагд Чатам (торговельна назва штучного (синтетичного) смарагду фірми «Чатам»).

• Прикметно, що в країнах ісламу зелений смарагд позитивно сприймався як бажаний магічний камінь. Християнська традиція навпаки, вважала його чаклунським каменем, породженим пеклом. За легендою найбільший смарагд впав на землю з шолому Люцифера, при вигнанні його з неба. Чаша Грааля була висічена саме з цього смарагда.
• Збереглися зображення двобою святого Юрія (Георгія) зі змієм (втіленням зла), в яких тіло змія зроблено зі смарагдів.
• Смарагд був одним з 12 дорогоцінних каменів, які за Божим наказом, прикрашали наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона (Вихід 28:17-20).
• Алхімічні настанови з виготовлення філософського каменю, що спроможний перетворювати метали в золото й давати безсмертя, були (на переконання алхіміків) написані на смарагдовій скрижалі. В історії міфів ця скрижаль являє собою величезний смарагд на якому висічені постулати окультних наук. Цей смарагд нібито було знайдено поруч з мумією єгипетського бога мудрості Тота, якого ототожнюють з Гермесом.
• Ернан Кортес у 1519 р. отримав в дар від імператора ацтеків Монтесуми смарагдове намисто з каменями виняткової краси. Відомий конкістадор мав колекцію смарагдів, до якої належав один із найбільш унікальних смарагдів усіх часів — «Королева Ізабелла» (вагою у 964 карата). За свідоцтвами Кортеса, в Палаці правосуддя в Теночтітлані (Мехіко) у ацтеків зберігався смарагд розміром у страусине яйце.
• Найбільш крупні необроблені смарагди: смарагд герцога Девонширського (1383,9 кар.) і «Емілія» (7025 кар.) з Колумбії, Каковіна-Кочубея (зросток масою 2226 г) і «Славний уральський» (3362 кар.).

• Список мінералів
• Аквамарин

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Смарагд // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Смарагд // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.

• Смарагд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Ізмарагд // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 528. — 1000 екз.
• Изумруд в мифах и фактах (рос.)
• Колумбия — земля изумрудов (рос.)
• Смарагд в базі catalogmineralov.ru (рос.)
• Emerald (GEMSTONE) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Смарагд — зелений камінь з королівським характером