Десяткін Тарас Гаврилович

Народився 26 квітня 1928 року в селі Тюнгюлю Мегіно-Кангаласького району в селянській родині. Саха за національністю. Ріс і навчався у Якутську, тут закінчив середню школу. Продовжив навчання в Магаданському гірничому технікумі. У 1948 році після закінчення з відзнакою технікуму направлений для продовження навчання в Ленінградський гірничий інститут, який успішно закінчив у 1953 році.

Трудову діяльність розпочав на підприємствах вугільної промисловості. Був помічником начальника, начальником підземної дільниці шахти «Капітальна» тресту «Кизелуголь» (Пермська область), працював в Іркутській області на Черемховському вугільному розрізі.

Надалі працював у вугільній промисловості Якутської республіки: гірничим майстром, головним інженером Кангаласького вугільного рудника, головним інженером паливного управління при Раді Міністрів Якутської АРСР, начальником шахтоуправління Джебарики-Хая, головним інженером рудника Ельконка комбінату «Алданслюда».

У липні 1961 року переведений в алмазодобувну галузь, призначений головним інженером рудника Мирний тресту «Якуталмаз». Провів технічне переоснащення підприємства, що дозволило значно підвищити видобуток дорогоцінних каменів. Став лауреатом Державної премії за розробку алмазного родовища трубки «Мир».

У серпні 1969 року Десяткін висунутий на посаду заступника директора виробничого об'єднання «Якуталмаз», створеного в результаті реорганізації тресту. З січня 1972 року — начальник об'єднання «Якутзолото», найбільшого золотодобувне підприємства республіки. З цього часу майже чверть століття керує золотодобувною галуззю Республіки Саха. Взяв участь у становленні алмазної промисловості, першим, хто реорганізував і підняв на нові висоти золоту галузь.

До часу приходу Десяткина до керівництва підприємством там переважав старательський спосіб видобутку і все, що з ним пов'язано: низький технічний рівень, невисокі обсяги видобутку, варварське ставлення до природи. За короткий термін він зумів провести повну реконструкцію галузі, отримання і впровадження нової техніки, залучити фахівців, розгорнути освоєння нових родовищ корисних копалин, будівництво великих виробничих комплексів і соціальних об'єктів. Як результат: якщо в 1973 році золота було видобуто 31,9 тонни (у тому числі з рудних родовищ — 6,4 тонни), то в 1975-му — 36,5 тонни (з рудних родовищ — 7,4 тонни). Таких темпів зростання виробництва золотодобувна галузь республіки не знала за всю свою історію.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 березня 1976 року «за видатні успіхи у виконанні прийнятих на дев'яту п'ятирічку соціалістичних зобов'язань по збільшенню виробництва продукції і підвищення продуктивності праці» Десяткіну Тарасу Гавриловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З 1976 року — генеральний директор виробничого об'єднання «Якутзолото». За 20 років під керівництвом Десяткіна «Якутзолото» стало передовою компанією зі світовим ім'ям. Якутія стала займати друге місце в країні після Магаданської області. З його ім'ям пов'язані апогей видобутку золота в республіці, становлення оловодобувної і сурм'яної промисловості. По видобутку олова Якутія була основним постачальником в країні і єдиним постачальником сурми.

У 1991 році призначений генеральним директором акціонерної ювелірно-виробничої компанії «Золото Якутії»[1]. За період його роботи, більш чверті століття, отримано 760 тонн золота.

Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради республіки, був делегатом XXV з'їзду КПРС.

Помер 14 лютого 2018 року.

• «Золото, алмазы и моя жизнь» (1998)
• «Люди, золото, алмазы…» (2008)

• Медаль «Серп і молот» (1976 рік)
• Два ордени Леніна (1971; 1976)
• Орден Жовтневої Революції (1983)
• Два ордена Трудового Червоного Прапора (1969; 1981)
• Медалі
• Знак «Шахтарська слава» 1-го, 2-го і 3-го ступеня
• Заслужений гірник Якутської АРСР (1974)
• Заслужений металург РРФСР (1988)
• Почесний громадянин Алданського району
• Почесний громадянин Мегіно-Кангаласького улусу (1998)[2]
• Почесний громадянин Республіки Саха (Якутія) (1998)[3]
• Почесний громадянин Томпонського району (2003)[4]
• Почесний громадянин міста Якутська (2013)[5]