Джан-Карло Вік

Джан-Карло Вік (італ. Gian Carlo Wick, 15 жовтня 1909 — 20 квітня 1992) — італійський фізик-теоретик, відомий працями з квантової теорії поля.[4]

Джан-Карло Вік
Народився 15 жовтня 1909(1909-10-15)[1]
Турин, Італія[2][1]
Помер 20 квітня 1992(1992-04-20)[1][1] (82 роки)
Турин, Італія[2][1]
Громадянство Італія
Діяльність фізик, фізик-теоретик
Галузь теоретична фізика і фізика[3]
Відомий завдяки Поворот Віка, Теорема Віка
Alma mater Туринський університет
Науковий керівник Гліб Ватагін
Знання мов італійська
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Членство Національна академія деї Лінчеї, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Туринська академія наук[1]
Нагороди Медаль Маттеуччі

Біографія

Джан-Карло Вік народився в Турині, Італія в 1909 році. Батько Віка був інженером-хіміком, а його мати, Барбара Алласон (1877–1968), була відомою італійською письменницею і антифашисткою. Дідусь його батька емігрував з Швейцарії до Італії, а бабуся — з Австрії.

У 1930 році Вік захистив докторську дисертацію в Турині під керівництвом Г. Ватагіна на тему електронної теорії металів. Потім він подався до Геттінгена і Лейпцига для подальшого вивчення фізики. Одним з професорів, яких він знав, був Вернер Гейзенберг. Гейзенбергу сподобався молодий італійський теоретик, вони поділяли спільний інтерес до класичної музики і Гейзенберг ставився до Віка з любов'ю, яку той ніколи не забув. Раз на тиждень Гейзенберг запрошував Віка та інших учнів до себе додому, щоб весело розмовляти і грати у пінг-понг.[5]

1932 року Вік став помічником Енріко Фермі в Римі. У 1946 році він поїхав разом із Фермі до Сполучених Штатів, спочатку до університету Нотр-Дам, потім — до Берклі.

У 1957 році він став начальником теоретичного відділу Національної лабораторії Брукхейвена.

У 1965 році він став професором в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, де співпрацював з Цун-Дао Лі.

Нагороди та визнання

Член Національної академії наук США (1963), Американської академії мистецтв і наук (1970), Національної академії деї Лінчеї (1994).

У число нагород входять:

  • Премія Денні Хайнеман в галузі математичної фізики (1967).[6]
  • Медаль Маттеуччі (1980).

Примітки
  1. Туринська академія наук — 1757.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #128168323 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. https://www.accademiadellescienze.it/attivita/premi-e-borse/premio-ravani-pellati
  4. Maurice, Jacob (1999). GIAN-CARLO WICK 1909–1992 (англійською). The National Academy Press Washington.
  5. Gian Carlo Wick, The Catcher was a Spy, Nicholas Dawidoff, New York 1994 p.178
  6. 2018 Stanley Corrsin Award Recipient. www.aps.org (англ.). Процитовано 12 липня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.