Джгутикові

Джгутикові, джгутиконосці, або флагеляти — збірна назва різноманітних евкаріот (переважно одноклітинних), для яких характерна наявність хлистоподібних органів руху — джгутиків. Завдяки руху джгутиків ці мікроорганізми здатні не тільки пересуватися, але і створювати струми води, які приносять їжу.

Евглена зелена

Раніше джгутикових розглядали як клас найпростіших тварин типу саркомастигофори, який об'єднував 13 рядів і більше 7000 видів. Джгутикових поділяли на дві основні групи: фітоджгутикові (відносяться до рослин) і зооджгутикові (подібні тваринам). Схожість двох груп мікроорганізмів із рослинами і тваринами визначається будовою клітин і типом харчування. Так, фітоджгутикові отримують енергію завдяки фотосинтезу, а зооджгутикові — через готову їжу. У клітинах рослинних джгутиконосців є хлорофіл для здійснення фотосинтезу. Деякі джгутиконосці, як наприклад, евглена зелена на світлі синтезують живильні речовини самостійно в процесі фотосинтезу, а в темряві харчуються як тварини готовими органічними речовинами.

Всі рослинні джгутикові організми живуть вільно в водному середовищі. Зооджгутикові мікроорганізми позбавлені хлоропластів, рідко зустрічаються серед них вільноживучі види, а переважна їх більшість перейшли до паразитування в рослинних і тваринних організмах. Зустрічаються симбіонти тварин.

Джгутиконосці включають поліенергідні та моноенергідні форми, зустрічаються колоніальні й багатоклітинні організми. Більшість видів джгутикових мають мікроскопічні розміри клітин (від 2-4 мкм до 1 мм), для них характерно осмотрофне харчування. Рідко зустрічаються більші фаготрофні особини певних видів. Клітка джгутиконосців може бути сферичної, циліндричної, веретеноподібної форми, тощо. Кількість джгутиків варіює від одиничних до декількох тисяч, вони можуть покривати все тіло особини. Джгутики відрізняються по довжині (від кількох до десятків мікрометрів). Тіло джгутиконосця покрите тонкою зовнішньою оболонкою — пеллікулою, іноді суцільним панциром із хітину або оболонкою з целюлозних пластин. У більшості видів особини мають по одному ядру в клітині, але у деяких може бути кілька десятків ядер. Пристосуванням для регуляції осмотичного тиску є скоротливі вакуолі, які також здійснюють видільну функцію. У джгутикових з хроматофорами є світлочутливий органоїд, для них характерний позитивний фототаксис.

Більшість джгутикових розмножуються безстатевим способом поздовжнім поділом клітини навпіл. Особини деяких видів при розмноженні трансформуються в цисти і послідовно діляться кілька разів. Колоніальні форми джгутикових після здійснення розмноження залишаються разом і формують колонії. Статевий спосіб розмноження зустрічається у джгутиконосців вкрай рідко.

Багато представників цього класу є біологічними індикаторами забруднення водойм. Масове розмноження джгутиконосців спостерігається в брудній воді. Так, евглена зелена та інші жгутикові викликають «цвітіння» води. Паразитичні форми джгутиконосців мешкають в тілі людини і деяких тварин, провокуючи небезпечні інфекційні захворювання, такі як лейшманіоз, лямбліоз, трипаносомоз, тощо.