Джеймс Вайт Блек
Сер Джеймс Вайт Блек (англ. James Whyte Black; 14 червня 1924, Аддінгстон, Шотландія — 22 березня 2010[3]) — шотландський фармаколог. Здобув популярність вивченням механізмів дії адрено-та гістамінових рецепторів. Його дослідження привели до створення нового класу противиразкових препаратів — блокаторів H 2-гістамінових рецепторів, а також β-адреноблокатору анапріліну . Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1988 року.
| Джеймс Вайт Блек | |
|---|---|
| англ. James Whyte Black | |
.jpg.webp) | |
| Ім'я при народженні | англ. James Whyte Black |
| Народився |
14 червня 1924 Аддінгстон, Шотландія |
| Помер |
22 березня 2010 (85 років) Лондон, Велика Британія ·рак простати |
| Країна |
 Велика Британія |
| Національність | Білі британці |
| Діяльність | лікар, фармаколог, фармацевт, винахідник, кардіолог, викладач університету, хімік |
| Alma mater | Університет Данді |
| Галузь | фармакологія |
| Заклад |
Університет Малайї Університет Глазго Імпіріал Кемікал Індастріс Лтд Університетський коледж Лондона Королівський коледж Лондона Сент-Ендрюський університет |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США[1], Королівське товариство Единбурга, Королівська колегія лікарівd і Європейська академія[2] |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізіології або медицини (1988) |
 Джеймс Вайт Блек у Вікісховищі | |
Нагороди
- Орден заслуг
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.