Джеймс Коттон

Вказівник «Міссісіпської стежки блюзу» на шосе 61 біля Клейтона, Міссісіпі, де народився Джеймс Коттон

Народився 1 липня 1935 року на бавовняній плантації «Бонні Блу» в Туніці, штат Міссісіпі. Син Моуза Коттона і Гетті Грін. У дитинстві почув на радіостанції KFFA випуск передачі «King Biscuit Time» із Сонні Бой Вільямсоном II, який його вразив. У дев'ять років осиротів, його дядько привіз хлопчика до Гелени, штат Арканзас, де познайомив його з Вільямсоном.

Коттон почав виступати з Вільямсоном, який вчив його грати на губній гармоніці і близько 1950 року вони разом переїхали у Західний Мемфіс, де його почув Хаулін Вульф. Вульф часто грав з Коттоном на концертах і під час студійної роботи на лейблі Sun Records. На Sun Коттону запропонували зробити записи як солісту. У 1953 році записав свій перший сингл на Sun, «Straighten Up Baby», за яким послідував «Cotton Crop Blues», який став рімейком «Cotton Seed Blues» Рузвельта Сайкса 1932 року. У Західному Мемфісі грав гітаристами Губертом Самліном і Оберном «Петом» Гейром. Гейр записувався з Коттоном на Sun.

Після виходу синглів працював у Західному Мемфісі водієм вантажівки, на якій перевозив гравій. У віці 20 років познайомився з Мадді Вотерсом, з яким почав гастролювати і записуватися, взяв участь у записі його альбому At Newport (1960), зокрема зіграв на «Got My Mojo Working». У 1964 році грав і співав на альбомі The Blues Never Die! (1965) Отіса Спенна. Пізніше записувався у складі власного квартету як Джиммі Коттон на лейблі Vanguard Сема Чартерса для серії альбомів-компіляцій Chicago/The Blues/Today! (1966); квартет Коттона влючав гітариста Джеймса Медісона, піаніста Отіса Спенна і ударника С. П. Лірі. У 1966 році створив власний гурт «the James Cotton Blues Band», з яким наступного року випустив дебютний однойменний альбом. Перший концерт гурту був записаний і вийшов лише у 1998 році під назовю Late Night Blues (Justin Time Records). Його колегами-музикантами на той час були гітарист Лютер Такер і ударник Сем Лей. Пізніше грав з Меттом «Гітар» Мерфі і Губертом Самліном, а також виступав з такими виконавцями, як Дженіс Джоплін, Grateful Dead, Led Zeppelin, Б.Б. Кінг, Santana, Стів Міллер і Фредді Кінг.

У 1970-х записувався на лейблах Buddha і Capitol, знову приєднався до Вотерса для запису альбому Hard Again, спродюсованого гітаристом Джонні Вінтером. Альбом вийшов у 1977 році і здобув нагороду «Греммі». Також акомпанував на альбомах Самліна, Мемфіса Сліма, Стіва Міллера та ін, а також запрошував Міллера, Вінтера, Доктора Джона, Тодда Радгрена, Девіда Сенборна та ін. для своїх записів.

Продовжив записуватися у 1980-х, випускав альбоми на лейблі Alligator Records. У 1990 році взяв участь у записі Harp Attack! у співпраці з такими відомими музикантами як Кері Белл, Джуніор Веллс і Біллі Бранч (альбом став одним з найуспішніших для Alligator). Здобув у 1997 році премію «Греммі» за найкращий традиційний блюз-альбом за Deep in the Blues (1996); записаний з Джо Луїсом Вокером і Чарлі Гейденом. Також у 1997 році отримав нагороду W.C. Handy Blues Awards в категорії «традиційний блюзовий співак року». У 1999 році на Telarc Blues записав спільний альбом Superharps з Біллі Бранчем, Чарлі Масселвайтом і Шугар Рей Норсією. У жовтні 2000 року переїхав до Остіна, штат Техас. Його альбом Cotton Mouth Man, який вийшов у 2013 році також був номінований на Греммі.

Помер 16 березня 2017 року в Остіні, Техас від пневмонії у віці 81 року. Похований 11 липня 2017 року в Остіні на цвинтарі штату Техас.

Був одружений з Жаклін Гейрстон Коттон. Мав трьох дітей: доньки Тереза Гемптон і Маршалл Енн Коттон та син Джеймс Патрік Коттон.

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня, 2005. — Т. 2. — 1440 p. — ISBN 0415926998.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 47. — ISBN 978-0-313-34423-7.

• Джеймс Коттон на Discogs.com (англ.)
• Біографія Джеймса Коттона на «Міссісіпській стежці блюзу» (англ.)