Джейн Біркін

Джейн Меллорі Біркін народилася в родині військового Девіда Біркіна й акторки Джуді Кемпбелл. Окрім неї в родині вже був син Ендрю Біркін, що став пізніше відомим режисером і кіносценаристом («Парфумер: Історія одного вбивці», «Цементний сад»).

Біркін, яка виросла у вільній атмосфері Лондона 1960-х років, уже у віці 17 років вирішила піти слідами матері й уперше записалася на кінопроби. У цьому ж віці вона дебютувала на сцені лондонського Haymarket Theater, зігравши юну глухоніму в постановці «Carving a Statue» Грема Гріна.

Далі вона бере участь у пробах до мюзиклу «Готель Пассіфлора»; у цей час вона знайомиться з популярним композитором Джоном Баррі (з музичної теми до фільмів про Джеймса Бонда). У віці 19 років Біркін вийшла заміж за Баррі. У цьому шлюбі 1967 року народилась донька Кейт, однак шлюб Біркін і Баррі протривав недовго. Відразу після розриву стосунків Джейн вирішує переїхати до Франції.

Причиною цього рішення було не тільки розлучення, але й бажання побудувати кінокар'єру. Після скромної дебютної ролі у фільмі «The Knack», славу Біркін приносить участь у культовому фільмі Мікеланджело Антоніоні, лауреат Каннського кінофестивалю, фільм «Фотозбільшення» (1967 рік). Джейн, що грала там одну з фотомоделей і з'явилася повністю оголеною в короткій сцені, помітили. У наступному році Біркін потрапила у Францію на кінопроби у фільм «Слоган», і хоча вона не говорила французькою мовою, одержала роль. Участь у цьому фільмі стала для Біркін доленосною: на знімальному майданчику вона зустріла Сержа Генсбура, що грав у тому ж фільмі, і, за словами самої Біркін, «це була любов з першого погляду».

Біркін і Генсбур одразу стали наймоднішою парою Франції; 1969 року вони випускають свій спільний сингл «Je t'aime… moi non plus» («Я тебе кохаю… Я тебе теж ні»), у фіналі якого Біркін починала стогнати, імітуючи оргазм. Сингл став найбільш продаваною піснею року у Франції (більше мільйона копій у перші тижні після випуску) і великим хітом по всій Європі. Усе це відбулося, незважаючи на заборону на радіоефір пісні в багатьох країнах, а також офіційна заява Папи Римського із засудженням композиції. За чутками, Генсбур і Біркін дійсно займалися сексом під час запису пісні, хоча це неодноразово спростовувалося. Пісня стала візитівкою скандальної пари.

Окрім того, пісня позначила початок музичної кар'єри Джейн Біркін. Серж Генсбур продовжив писати для її тендітного, тонкого голосу пісні. Творчий союз Біркін з Генсбуром підкріплювався їхніми особистими стосунками, що тривали 12 років. 1971 року в пари народилася дочка Шарлотта, популярна акторка й співачка. Упродовж спільних з Генсбуром років, Джейн Біркін продовжувала активно зніматися в кіно. З її участю вийшло більше тридцяти картин, здебільшого комедій і детективів, що не здобули особливого успіху. Серед них й одна спільна кіноробота з Генсбуром — «Я тебе кохаю… Я тебе теж ні» (за назвою пісні).

• Офіційний сайт (англ.) (фр.)
• История создания легендарной сумки Hermes Birkin