Фотозбільшення
«Фотозбільшення» (англ. Blowup) — кінофільм Мікеланджело Антоніоні, поставлений 1966 року за мотивами оповіданням Хуліо Кортасара «Слина диявола»[2]. Перший англомовний фільм італійського кінорежисера. «Фотозбільшення» здобув «Золоту пальмову гілку» 20-го Каннського кінофестивалю 1967 року та номінувався на премію «Оскар» за режисерську і сценарну роботи.
.
Фотозбільшення | |
|---|---|
| Blowup | |
 | |
| Жанр | драма / детектив / трилер |
| Режисер | Мікеланджело Антоніоні |
| Продюсер | Карло Понті |
| Сценарист |
Мікеланджело Антоніоні Тоніно Гуерра Едвард Бонд |
| На основі | оповідання Хуліо Кортасара |
| У головних ролях |
Ванесса Редґрейв Сара Майлз Девід Хеммінгс |
| Оператор | Карло ді Пальма |
| Композитор | Гербі Генкок |
| Художник | Ештон Гортон |
| Костюмер | Джоселін Рікардс |
| Кінокомпанія |
Bridge Films Metro-Goldwyn-Mayer |
| Дистриб'ютор | MOKÉPd і Netflix |
| Тривалість | 111 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 Італія Велика Британія США |
| Рік | 1966 |
| Дата виходу | 18 грудня 1966 (США) |
| Кошторис | $1 800 000[1] |
| Касові збори | $20 000 000[1] (США) |
| IMDb | ID 0060176 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Фільм зайняв 60-те місце у переліку 100 найкращих британських фільмів XX століття, складеному Британським інститутом кінематографії у 1999 році[3].
Сюжет
Фільм розпочинається з показу уранішнього розпорядку дня молодого і успішного лондонського фотографа — Томаса (Девід Хеммінгс). Вийшовши рано вранці з нічліжки, де він, переодягнувшись бродягою, робив знімки, Томас повертається до своєї студії, де його чекають моделі для зйомок. Першою він проводить сесію з дівчиною, яку грає знаменита німецька модель та акторка Верушка, і кадр з цієї зйомки розміщений на афіші фільму. Для того, щоб збавити час, чекаючи відкриття антикварного магазину, Томас вирушає до прилеглого парку, де робить знімки. Його пприваблює одна пара (чоловік і молода жінка), і він потай її фотографує. Помітивши Томаса, жінка (Ванесса Редґрейв) починає переслідувати його, намагаючись відібрати фотоапарат і вимагаючи повернути їй плівку. Чоловік, тим часом, зникає.
Жінка, проте, підстерігає його біля будинку, і, продовжуючи вимагати віддати їй плівку, викликає у Томаса інтерес своєю незвичайною зовнішністю і аристократичністю манер. Він віддає їй іншу плівку під виглядом справжньої, просить залишити йому телефон і відпускає. Потім проявляє зроблені в парку знімки і, знайшовши деякі дивності, помічає при фотозбільшенні, що в кущах за парканом причаївся невідомий з пістолетом, а на іншому знімку — щось схоже на тіло, що лежить в кущах. Намагаючись подзвонити за номером, залишеним йому Джейн, він виявляє, що такого номера не існує. Повернувшись у парк надвечір, Томас знаходить там тіло зафіксованого на знімку чоловіка: очевидно, його було застрелено відразу після побачення. Томас йде до свого видавця, але тому байдуже: його цікавлять світлини модних манекенниць.
Паралельно у фільмі розгортається панорама «свінгуючого Лондона» 1960-х років з його гедоністичною одержимістю модою, музикою і молодістю.
У фінальній сцені Томас знову повертається на місце злочину, але тіла там уже немає. Він помічає групу мімів, які беззвучно зображують гру в теніс. Поборовши свій подив, він включається в гру — і в кадрі стає чутним звук тенісного м'ячика. А незабаром після цього фігура героя зникає з кадру, неначе її там і не було, — перед глядачем з'являється порожній зелений газон.
В ролях
| Ванесса Редґрейв | ···· | Джейн |
| Сара Майлз | ···· | Патриція |
| Девід Хеммінгс | ···· | Томас, фотограф |
| Джон Касл | ···· | Білл |
| Джейн Біркін | ···· | блондинка |
| Джилліан Гіллс | ···· | брюнетка |
| Пітер Боулз | ···· | Рон |
| Верушка | ···· | Верушка |
| Джуліан Шагрін | ···· | мім |
| Клод Шагрин | ···· | мім |
Камео
У фільмі невеликі ролі зіграли різні люди, яку уже були відомими до 1966 року, так і ті, що здобули популярність пізніше. Найвідоміше камео виконала рок-група The Yardbirds, яка зіграла пісню «Stroll On» в нічному клубі незадовго до фіналу стрічки. Тоді як Кіт Рельф співає, Джиммі Пейдж і Джеф Бек грають на гітарах по обидва боки від нього і Кріса Дрея. Після того, як гітарний підсилювач Джефа Бека виходить з ладу, він починає трощити його гітарою і потім розбиває гітару в традиції The Who. Спочатку Антоніоні звернувся до Еріка Бердона, вокаліста The Animals, з пропозицією зіграти в цій сцені, але Бердон відмовив. Антоніоні хотів зняти The Who, оскільки був у захваті від звички Піта Таунсенда розбивати гітару після виступу.[4] Гітарист The in Crowd Стів Хау згадує: «Ми прийшли на знімальний майданчик і почали підготовку до сцени розбивання гітари. Вони навіть зайшли так далеко, що зробили купу копій Gibson 175… і потім вони замінили нас на The Yardbirds, які були відомішими. Ось чому ви бачите Джефа Бека, що розбиває мою гітару охочіше, ніж свою»![5] Антоніоні також розглядав кандидатуру американської групи The Velvet Underground (підписаною у той час відділенням MGM Records) на участь у цій сцені, але, згідно із заявою гітариста Стерлінга Моррісона, «витрати на доставку усього сценічного антуражу до Англії виявилися для Антоніоні занадто великими».[6]
У нічному клубі можна помітити знудьгованого в натовпі Майкла Пейліна, в майбутньому учасника комік-групи Монті Пайтон[7], а також майбутню журналістку Дженет Стріт-Портер, що танцює в смугастих штанах.[8]
На дверях у клуб висить плакат, на якому зображено надгробок з епітафією «Тут покоїться Боб Ділан, що помер в Роял Альберт-холлі 27 травня 1966 року R.I.P.», що є відсиланням до знаменитого концерту Боба Ділана у Британії, даного після його переходу з акустичного фолка до електричного рок-саунду, коли хтось з аудиторії крикнув йому «Іуда»!. Проте, це поширена помилка, насправді цей випадок стався в Залі вільної торгівлі в Манчестері за 10 днів до концерту в Лондонському Альберт-холлі. Поряд з ним висить плакат з карикатурою на прем'єр-міністра Великої Британії Гарольда Вильсона.
Місця зйомок
Сцена, що відкриває фільм, з мімами була знята на площі перед будівлею журналу The Economist на вулиці Пікаділлі,[9] побудованому у рамках проекту «Новий Бруталізм» Елісон і Пітера Смітсонів у 1959–1964 роках.
Сцена, в якій бездомні чоловіки покидають нічліжку The Spike, була знята на Консорт-роуд в районі Пекхем.[10] Паркові сцени були зняті в парку Маріон, розташованому на південному сході Лондона в районі Чарльтон.[11] Вулиця з червоними будинками, повз які проїжджає герой Хеммінгса, розташована на Стокуелл-роуд[10], а будинки і магазини в них належать мотоциклетній компанії Pride & Clarke.
Сцена, в якій Хеммінгс зі своєї машини помічає таємничу жінку і йде за нею, була знята на Ріджент-стріт. Він зупиняється на Хеддон-стріт[12], на якій пізніше був сфотографований Девід Бові для обкладинки альбому Ziggy Stardust.[13]
Екстер'єром студії Хеммінгса слугували будівлі 77 на Поттері-лейн, W11 і 39 на Принцес-плейс, W11. Фотограф Джон Коуен здав свою студію, розташовану на Принцес-плейс, будинок 39, Антоніоні в оренду для зйомок як зовні, так і усередині, тому показані у фільмі фотографії, що висять на стінах студії насправді належать Коуену[14][15].
Екстер'єр для сцени вечірки був знятий зовні будівлі 100 на Чейн-уолк, в районі Челсі. Інтер'єр же був знятий в апартаментах лондонського торговця антикваріатом Крістофера Гіббса.[16]
Визнання
| Нагороди та номінації фільму «Фотозбільшення»[17] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1966 | Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | Найкращий фільм | Фотозбільшення | 3-є місце | |
| Найкращий режисер | Мікеланджело Антоніоні | 3-є місце | |||
| Національна спілка кінокритиків США | Найкращий фільм | Фотозбільшення | Нагорода | ||
| Найкращий режисер | Мікеланджело Антоніоні | Нагорода | |||
| 1967 | Премія Оскар | Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Мікеланджело Антоніоні, Тоніно Гуерра, Едвард Бонд | Номінація | |||
| Золотий глобус | Найкращий зарубіжний англомовний фільм | Фотозбільшення | Номінація | ||
| 20-й Каннський міжнародний кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Нагорода | |||
| Спільнота кінокритиків Канзаса | Найкращий режисер | Мікеланджело Антоніоні | Нагорода | ||
| Нагорода «Лавр» | Золотий лавр | Фотозбільшення | Нагорода | ||
| 1968 | Премія BAFTA | Найкращий британський фільм | Номінація | ||
| Найкращий британський кінооператор | Карло ді Пальма | Номінація | |||
| Найкращий британський художник | Ештон Гортон | Номінація | |||
| Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий іноземний фільм | Фотозбільшення | Нагорода | ||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | «Срібна стрічка» найкращому іноземному режисеру | Мікеланджело Антоніоні | Нагорода | ||
Примітки
- Richard Corliss (5 серпня 2007). «When Antonioni Blew Up the Movies» Архівовано 5 січня 2013 у Archive.is. Time. 21 лютого 2011.
- Beltzer, Thomas (15 квітня 2005). La Mano Negra: Julio Cortázar and His Influence on Cinema. Senses of Cinema. Архів оригіналу за 28.10.2010. Процитовано 14.12.2015.
- BBC. 23 September 1999. Entertainment: Best 100 British films — full list. Процитовано 14 грудня 2014.
- Platt, John; Dreja, Chris; McCarty, Jim (1983). Yardbirds. Sidgwick and Jackson (Лондон). ISBN 978-0-283-98982-7.
- Pete Frame (1993). The Complete Rock Family Trees. Omnibus Press (Лондон; Нью-Йорк). p. 55. ISBN 978-0-7119-0465-1.
- Victor Bockris and Gerard Malanga (1983). Uptight — The Velvet Underground Story. Quill (New York). p. 67. ISBN 978-0-688-03906-6.
- Antonioni's Blowup Defines Cool. filminfocus.com. 18 грудня 2008. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 грудня 2009.
- Hemmings, David. Blow-up and other exaggerations. с. 23.
- James, Simon R.H. (2007). London Film Location Guide. Batsford (Лондон). с. 87. ISBN 978-0-713-49062-6.
- James (2007) p. 169.
- James (2007) p. 181.
- James (2007) p. 38.
- «Heddon Street, London» The Ziggy Stardust Companion. Retrieved 25 December 2009.
- Staff writer (10 вересня 2006). «On the Trail of the Swinging Sixties — 'Blow-Up', Antonioni's Cult Film, Hit Our Screens 40 Years Ago. Robert Nurden Goes in Search of the Places Used for Filming, from Notting Hill to a Neglected Park in a Little-Known Corner of South-East London». The Independent. Retrieved 21 February 2011.
- Blow-up: John Hooton's Photography Blog. Retrieved 3 April 2011.
- The Telegraph, «Magical Memory Tour of London» by Rory Maclean. Retrieved 3 April 2011.
- Нагороди та номінації фільму «Фотозбільшення» на сайті IMDb
Посилання
Фотозбільшення на сайті IMDb (англ.) (станом на 14.12.2015)- Фотозбільшення на сайті AllMovie (англ.)
- Фотозбільшення на TCM Movie Database (англ.)
- Фотозбільшення на сайті MYmovies.it (італ.)
(станом на 14.12.2015)