Джерімая Горрокс

Джерімая Горрокс (англ. Jeremiah Horrocks, лат. Jeremiah Horrox; 1618(1618) 3 січня 1641) — англійський астроном.

Джерімая Горрокс
англ. Jeremiah Horrocks
Народився 1618[1] або 1617[2]
Ліверпуль, Велика Британія
Помер 3 січня 1641(1641-01-03)[1]
Ліверпуль, Велика Британія
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність астроном, математик
Alma mater Еммануель-коледжd і Кембриджський університет
Галузь астрономія, математика і механіка

 Джерімая Горрокс у Вікісховищі

Біографія

У 1632—1635 навчався в коледжі Еммануеля в Кембриджі. Потім працював домашнім учителем у Токстет-Парку і в Гулі, невеликих селах поблизу Ліверпуля. Самостійно познайомився з основними астрономічними працями давнини і свого часу.

За своє недовге життя Горрокс звертався до багатьох проблем астрономії. Він був невтомним і старанним спостерігачем, який прагнув до найбільшої точності результатів. Виходячи з уявлення Йоганна Кеплера про сили, що визначають рух планет навколо Сонця, розвинув власну динамічну модель Сонячної системи, згідно з якою планети завжди притягуються до Сонця і (всупереч поглядам Кеплера) ніколи не відштовхуються ним. Горрокс вважав також, що планети відчувають тяжіння одна до одної і чинять притягальний вплив на Сонце і лише завдяки своїй великій масі воно залишається нерухомим. Горрокс переглянув таблиці планетних рухів, у тому числі «Рудольфові таблиці» Кеплера, виправив у них помилки, поліпшив точність; заново визначив елементи орбіт планет. Передбачив проходження Венери по диску Сонця у грудні 1639, переобчислив момент проходження і був першим астрономом, котрий спостерігав це явище. При цьому він досить точно визначив видимий діаметр планети (1'16"±4") і елементи її орбіти, а також значення паралаксу Сонця (14"), яке протягом тривалого часу залишалося найкращим. Одним із найважливіших досягнень Горрокса були поліпшення, внесені в теорію руху Місяця. Як і Кеплер, він виходив з припущення про еліптичність місячної орбіти і про вплив Сонця, яке викликає нерівності у русі Місяця. Після спостережень Місяця у різних фазах він зміг поліпшити константи в кількох місячних нерівностях і пояснити одну з нерівностей у довготі (так звану евекцію) за допомогою виявленого ним руху лінії апсид місячної орбіти і змінності ексцентриситету.

Дослідження Горрокса не були опубліковані за його життя. Лише в 1672—1673 Лондонське королівське товариство видало його праці. У 1662 Ян Гевелій опублікував його трактат про проходження Венери перед диском Сонця. Місячна теорія Горрокса була використана Джоном Флемстидом для складання таблиць руху Місяця. Подальші покращення в неї вніс Ісаак Ньютон. Нею користувалися для складання таблиць руху Місяця аж до середини XVIII століття.

Астероїд 3078 Горрокс названий на його честь.

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.