Джоан Луй (фільм)

Сюжет фільму розгортається в Італії. Якийсь чоловік під ім'ям Джоан Луй (Адріано Челентано), що з'явився нізвідки, за дуже короткий термін здобуває величезну популярність завдяки своїй нестандартній поведінці і музиці. До середини фільму стає ясно, що сюжет цього фільму тісно переплітається з Біблією, а Джоан Луй виступає в ролі рятівника, який удруге прийшов на Землю напередодні кінця світу.[1]

Одного разу в понеділок я прийду на цю землю

Фільм отримав негативні відгуки критиків. Картина не окупила і половини свого бюджету, вона отримала 7 мільярдів лір, а було витрачено 20 мільярдів. У базі даних сайту IMDb фільм має досить низький рейтинг.[2] Рішення випустити фільм на екрани саме в Різдво теж аж ніяк не допомогло його успішному прокату, як і скорочення хронометражу іншої версії на цілих півгодини (з 2 год. 37 хв. до 2 год.). Також є інформація, що фільм був скорочений прокатчиками без відома Челентано заради можливості давати в своїх кінотеатрах по чотири сеанси на день і отримувати від цього великі доходи, що викликало особливий гнів актора, який погрожував подати на них до суду. За словами Челентано, це вплинуло на збитковість фільму, роблячи його незрозумілим для глядачів.

«Дуже амбітний задум італійського сценариста-режисера-актора-композитора-співака Адріано Челентано про якогось нового месію Джоані Луї (тобто Джоан Він), який з'явився в світ для порятунку або, навпаки, покарання всього людства, але знову не був пізнаний і зрозумілий, отримавши від скандальних газетярів прізвисько Людина-П'ятниця. Картина поставлена ​​сумбурно, еклектично, анархічно, вона надзвичайно багатозначна і претензійна, абсолютно незрозуміла з основної думки, оскільки і в голові автора панує неймовірне сум'яття. Створюється таке враження, що він сам до пуття не знає, яка з ідей є головною в цьому "посланні заблукалому людству". Ряд оригінальних номерів, як в концерті, не можуть підтримати інтерес до стрічки на всьому її тривалому (майже тригодинному) протязі. Як партнерки актора виступають відразу три красиві жінки, в тому числі — і його дружина в реальному житті, Клаудія Морі. Забавно, що в Італії цей фільм вирішили випустити на екрани саме в Різдво, що аж ніяк не допомогло його успішному прокату, як і скорочення хронометражу іншою версією на цілих півгодини» — кінорецензія Сергія Кудрявцева „Комедійна притча“ у виданні „Книга кінорецензій «3500»“, 1990 рік.[3] Оригінальний текст (рос.) «Очень амбициозный замысел итальянского сценариста-режиссёра-актёра-композитора-певца Адриано Челентано о некоем новом мессии Джоане Люи (то есть Джоан Он), который явился в мир для спасения или, напротив, наказания всего человечества, но опять не был узнан и понят, получив от скандальных газетчиков прозвище Человек-Понедельник. Картина поставлена сумбурно, эклектично, анархично, она чрезвычайно многозначительна и претенциозна, совершенно неясна по основной мысли, поскольку и в голове автора царит невероятная сумятица. Создаётся такое впечатление, что он сам толком не знает, какая из идей является главной в этом "послании заблудшему человечеству". Ряд оригинальных номеров, как в концерте, не могут удержать интерес к ленте на всём её долгом (почти трёхчасовом) протяжении. В качестве партнёрш актёра выступают сразу три красивые женщины, в том числе — и его жена в реальной жизни, Клаудия Мори. Забавно, что в Италии этот фильм решили выпустить на экраны именно в Рождество, что отнюдь не помогло его успешному прокату, как и сокращение хронометража другой версии на целых полчаса»

«У 70-х роках Адріано Челентано поставив фільми „Юппі-ду“ і „Божевільний Джеппо“. У 80-х — музичну притчу на релігійну тему „Джоан Він“. «Те, єдине, до чого треба прагнути у житті, — це любов», — не втомлюється говорити Адріано. І фільм „Джоан Він“ став його палким закликом до вічних моральних цінностей. А. Челентано зіграв в цій картині нового Христа, який прийшов на Землю, щоб нести людству любов… Фільм не приніс успіху: незважаючи на окремі цікаво продумані музично — хореографічні сцени, позначилися жанрова аморфність, деяка ваговитість дії. Глядачі, які налаштувалися на початку картини на забавну комедію, опинилися розчарованими. Шанувальники ж філософської притчі вважали фільм занадто легковажним… Після невдачі з „Джоан Він“ і комедії „Буркотун“ Челентано на час пішов з кіно. Не просто складалося і його особисте життя, бо навіть статуя Клаудії Морі, поставлена ​​Адріано перед фасадом його вілли, не завадила йому не на жарт захопитися своєю партнеркою Орнеллою Муті. До того ж під час однієї з передвиборних компаній він невдало виступив по телебаченню, за що потрапив під суд, який засудив його до великого штрафу…» — російський кінокритик Олександр Федоров[4] Оригінальний текст (рос.) «В 70-х годах Адриано Челентано поставил фильмы „Юппи-ду“ и „Безумец Джеппо“. В 80-х — музыкальную притчу на религиозную тему „Джоан Он“. "То, единственное, к чему надо стремиться к жизни, — это любовь", — не устает говорить Адриано. И фильм „Джоан Он“ стал его страстным призывом к вечным моральным ценностям. А. Челентано сыграл в этой картине нового Христа, который пришел на Землю, чтобы нести человечеству любовь... Фильм не принес успеха: несмотря на отдельные интересно решенные музыкально - хореографические сцены, сказались жанровая аморфность, некоторая тяжеловесность действия. Зрители, настроившиеся в начале картины на забавную комедию, оказывались разочарованными. Поклонники же философской притчи посчитали фильм слишком легковесным... После неудачи с „Джоан Он“ и комедии „Ворчун“ Челентано на время ушел из кино. Не просто складывалась и его личная жизнь, ибо даже статуя Клаудии Мори, поставленная Адриано перед фасадом его виллы, не помешала ему не на шутку увлечься своей партнершей Орнеллой Мути. К тому же во время одной из предвыборных компаний он неудачно выступил по телевидению, за что попал под суд, приговоривший его к крупному штрафу...»

У 1985 році Адріано Челентано випустив однойменний альбом — «Joan Lui», який містив саундтреки до фільму.

• 0089375 на сайті IMDb (англ.)