Джон Кіцміллер

Джон Кіцміллер народився 4 грудня 1913 року (за іншими даними — 1915) в місті Баттл Крік, Штат Мічиган. Навчався на інженера, а з початком Другої світової війни вступив до лав армії США і брав участь в Італійській кампанії. Наприкінці військових дій Кіцміллер був удостоєний Медалі Перемоги за свою мужність, проявлену під час боїв. Приблизно в той же час, на американській базі в комуні Томболо, поблизу міста Ліворно, з Кіцміллер познайомився кінорежисер Луїджі Дзампа і продюсер Карло Понті, які якраз тоді знімали в тих місцях фільм «Жити в мирі». Саме вони і запропонували йому роль Джо в своїй картині, на що Кіцміллер без роздумів погодився.

Перший фільм за участю актора був сприйнятий критиками інтелектуальним і естетичним відродженням італійського кінематографа після фашистського мороку. Стрічка чітко встановила розмиті межі тодішнього неореалізму. Кіцміллер виконав роль Джо — афроамериканського солдата, який, спільно з усією командою, вторгається в німецький табір і проживає під виглядом німецького солдата. Акторська гра Кіцміллер позитивно оцінювалася кінокритиками, а антрополог Мішель-Рольф Труйо назвав її «формулою тиші».

Після прем'єри «Жити в мирі» Кіцміллер знявся ще в декількох картинах, після чого, в 1950 році, режисер Федеріко Фелліні запросив його в свою дебютну стрічку «Вогні вар'єте», де актор перевтілився в трубача Джонні. Близько 10 років Кіцміллер продовжує зніматися в Італії і тільки наприкінці 1950-х років він переїжджає до Югославії, на зйомки військової драми «Долина миру» режисера Франца Штігліца. Роль актора — сержант Джим, який рятує хлопчика і дівчинку від фашистів. Цей епізод в житті Кіцміллер став найбільш успішним — на 10-му Каннському кінофестивалі актор удостоївся призу за найкращу чоловічу роль, а сам фільм висувався на «Золоту пальмову гілку».

Успіх картини в Каннах дав і інші плоди — Кіцміллер нарешті стали знімати в США. Він знімався у Вінсента Шермана в «Голої землі», а однією з останніх ролей актора стала роль Куорелла в першій частині «бондіани» «Доктор Ноу», яка і прославила його на весь світ. В останній раз Кіцміллер з'явився на екрані в 1965 році, в німецькій драмі «Хатина дядька Тома» за однойменним романом Гаррієт Бічер-Стоу. Через місяць після прем'єри фільму актор помер в номері одного з готелів Риму від цирозу печінки. Він ніколи не був одружений і не мав дітей.