Джон Маккарті

Джон Маккарті (англ. John McCarthy; 4 серпня 1927 року, Бостон, США 24 жовтня 2011, Стенфорд) американський інформатик та дослідник мислення, який вважається винахідником терміну «Штучний інтелект», який він вжив у своїх пропозиціях 1955 року до конференції в Дартмуті 1956, винахідник мови LISP. Лауреат премії Тюрінга у 1971 за свій значний внесок в галузі штучного інтелекту. Називав себе атеїстом («я вірю у Бога, як у вовкулаку. До речі, я атеїст.»[5])

Джон Маккарті
John McCarthy
Народився 4 серпня 1927(1927-08-04)
Бостон, Масачусетс, США
Помер 24 жовтня 2011(2011-10-24) (84 роки)
Стенфорд, Санта-Клара, Каліфорнія, США[1]
·гострий інфаркт міокарда[2]
Країна  США[1]
Діяльність математик, інформатик, інженер, викладач університету, artificial intelligence researcher
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут (1948)[1], Принстонський університет (1951)[1] і Belmont High Schoold
Галузь Інформатика
Заклад Массачусетський технологічний інститут; Стенфордський університет; Дартмутський коледж; Принстонський університет
Науковий керівник Соломон Лефшец
Аспіранти, докторанти Радж Редді, Ramanathan V. Guhad, Барбара Лісков, Ruzena Bajcsyd, Erik Sandewalld[3], Randall Davisd[3], Claude Cordell Greend[3], James Allan Painterd[3], Monti Don Callerod[3], Donald Maurice Kapland[3], Donald Arthur Watermand[3], Pierre Jules Louis Edmond Vicensd[3], Gilbert Falkd[3], Lynn Herman Quamd[3], Rodney Albert Schmidt, Jr.d[3], Francis Lockwood Morrisd[3], Gunnar Rutger Graped[3], Bruce Guenther Baumgartd[3], Norihisa Suzukid[3], Jerrold Martin Ginspargd[3], Brian Perry McCuned[3], Tom Costellod[3], Sasa Buvacd[3], Marsha Jo Hannah (Quam)d[3], Robert Elliot Filmand[3], Eyal Amird[3], Robert Carter Moored[3], Aarati Parmar Martinod[3], Martin Fraser Brooksd[3] і Ханс Моравек[3]
Членство Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Асоціація з розвитку штучного інтелекту, Association for Computing Machinery і AAAS[4]
Мати Ida Glatt McCarthyd
Нагороди Премія Тюрінга, Національна наукова медаль США
Особ. сторінка www-formal.stanford.edu/jmc//

 Джон Маккарті у Вікісховищі

Раннє життя та освіта

Джон Маккарті народився в Бостоні 4 серпня 1927, в сім'ї двох емігрантів, ірландця Джона Патріка та литовської єврейки Іди Глатт Маккарті. Сім'я була вимушена часто мігрувати протягом великої депресії, аж поки батько Маккарті не знайшов роботу в Лос-Анджелесі.

Маккарті виявив ранню схильність до математики. В юності він вивчив математику за підручниками, що використовувались у розташованому по сусідству Каліфорнійському технологічниму інституті (Caltech). В результаті, коли його прийняли до інституту наступного року, він зміг пропустити перші два роки курсів математики.[6]

Отримавши B.S. з математики у 1948, Маккарті спочатку продовжив своє навчання в Caltech. Він отримав Ph.D. з математики від Принстонського університету у 1951 під керівництвом Соломона Лефшеца.

Маккарті був одружений з Верою Ватсон — програмісткою та альпіністкою, яка зникла під час спроби сходження на Аннапурна I.

Кар'єра в інформатиці

Після короткотермінових призначень у Принстоні, Стенфорді, Дартмут та MIT, він почав працювати професором у Стенфорді у 1962, де й залишався аж до 2000. Зараз він професор-емерит.

Маккарті вперше використав математичну логіку в штучному інтелекті. В 1958 він запропонував advice taker, який надихнув пізніші роботи над питаннями-відповідями та логічним програмуванням. Базуючись на лямбда-численні, Lisp швидко став мовою програмування номер один у галузі штучного інтелекту після його публікації в 1960.[7] Він надихнув на створення проекту MAC в MIT, але залишив MIT заради Стенфордського університету у 1962, де допоміг заснувати Стенфордську лабораторію штучного інтелекту, яка протягом багатьох років залишалась дружнім суперником проекту MAC.

В 1961 він був першим, хто публічно припустив, що технологія розподілу комп'ютерного часу може в майбутньому привести до ситуації, в якій обчислювальна потужність і навіть програми будуть продаватись за допомогою бізнес-моделі, аналогічної продажу води чи електрики. Ця ідея була дуже популярною наприкінці 1960, але пригасла в 70-х, коли стало ясно, що апаратне забезпечення та телекомунікації ще не готові. Тим не менш, з 2000 ідея відродилась в нових формах (дивіться наприклад хмарні обчислення).

Від 1978 до 1986 Маккарті розробляв метод окреслення у немонотонній логіці.

1982 року, схоже, саме в нього виникла ідея космічного фонтану, яку потім розглянув Родерік Гайд.[8]

Маккарті часто коментує світові проблеми на форумах Usenet. Деякі з його ідей можна знайти на його веб-сторінці, яка «має на меті показати, що матеріальний прогрес людства бажаний і стійкий»Progress and its sustainability.

В його оповіданні 2001 року Робот і немовля висвітлено проблему, чи повинні роботи мати (або імітувати) емоції, та передбачувані аспекти інтернет-культури і соціальних мереж, які проявились у наступні десятиліття.

Основні публікації

  • McCarthy, J. 1959. Programs with Common Sense. In Proceedings of the Teddington Conference on the Mechanization of Thought Processes, 756-91. London: Her Majesty's Stationery Office.
  • McCarthy, J. 1960. Recursive functions of symbolic expressions and their computation by machine. Communications of the ACM 3(4):184-195.
  • McCarthy, J. 1963a A basis for a mathematical theory of computation. In Computer Programming and formal systems. North-Holland.
  • McCarthy, J. 1963b. Situations, actions, and causal laws. Technical report, Stanford University.
  • McCarthy, J., and Hayes, P. J. 1969. Some philosophical problems from the standpoint of artificial intelligence. In Meltzer, B., and Michie, D., eds., Machine Intelligence 4. Edinburgh: Edinburgh University Press. 463—502.
  • McCarthy, J. 1977. Epistemological problems of artificial intelligence. In IJCAI, 1038—1044.
  • McCarthy, J. 1980. Circumscription: A form of non-monotonic reasoning. Artificial Intelligence 13(1-2):23-79.
  • McCarthy, J. 1986. Applications of circumscription to common sense reasoning. Artificial Intelligence 28(1):89-116.
  • McCarthy, J. 1990. Generality in artificial intelligence. In Lifschitz, V., ed., Formalizing Common Sense. Ablex. 226—236.
  • McCarthy, J. 1993. Notes on formalizing context. In IJCAI, 555—562.
  • McCarthy, J., and Buvac, S. 1997. Formalizing context: Expanded notes. In Aliseda, A.; van Glabbeek, R.; and Westerstahl, D., eds., Computing Natural Language. Stanford University. Also available as Stanford Technical Note STAN-CS-TN-94-13.
  • McCarthy, J. 1998. Elaboration tolerance. In Working Papers of the Fourth International Symposium on Logical formalizations of Commonsense Reasoning, Commonsense-1998.
  • Costello, T., and McCarthy, J. 1999. Useful counterfactuals. Electronic Transactions on Artificial Intelligence 3(A):51-76
  • McCarthy, J. 2002. Actions and other events in situation calculus. In Fensel, D.; Giunchiglia, F.; McGuinness, D.; and Williams, M., eds., Proceedings of KR-2002, 615—628.

Див. також

Виноски

  1. http://amturing.acm.org/award_winners/mccarthy_0239596.cfm
  2. https://www.latimes.com/nation/la-xpm-2011-oct-27-la-me-john-mccarthy-20111027-story.html
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. NNDB — 2002.
  5. Архівовано 21 листопада 2005 у Wayback Machine.By the way I'm an atheist. (McCarthy John. March 7, 2003)
  6. Hayes, Patrick J.; Leora Morgenstern (2007). On John McCarthy's 80th Birthday, in Honor of his Contributions. AI Magazine (Association for the Advancement of Artificial Intelligence) 28 (4): 93–102. Процитовано 24 листопада 2010.
  7. McCarthy, John. Recursive Functions of Symbolic Expressions and Their Computation by Machine. CACM 3 (4): 184–195.
  8. Розміщено в Usenet у sci.space.tech 1 серпня 1994

Посилання

Різні інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.