Джон Пентланд Магаффі
Джон Пентланд Магаффі (англ. John Pentland Mahaffy, 26 лютого 1839, Веве, Швейцарія — 30 квітня 1919, Дублін) — британський історик, антикознавець, еллініст, філолог-класик, єгиптолог і музикознавець; протестантський пастор. Наставник Оскара Уайльда.
Джон Пентланд Магаффі | |
---|---|
англ. John Pentland Mahaffy | |
| |
Народився |
26 лютого 1839 Веве |
Помер |
30 квітня 1919 (80 років) Дублін |
Поховання | St. Fintan's Cemetery, Suttond |
Країна | Швейцарія |
Діяльність | письменник, історик, класицист |
Alma mater | Триніті Коледж |
Галузь | історія |
Заклад | Дублінський університет |
Звання | професор |
Ступінь | доктор наук |
Членство | Ірландська королівська академія |
Батько | Nathaniel Brindley Mahaffyd[1] |
У шлюбі з | Frances Letitia MacDougalld |
Нагороди | |
Джон Пентланд Магаффі у Вікісховищі |
Біографія
Народився в сім'ї ірландців. Виріс в Швейцарії та Німеччині.
Джон Пентланд Магаффі спочатку здобував початкову освіту в приватному порядку у Швейцарії та Німеччині, а пізніше у Триніті-коледжі в Дубліні (в 1856—1859 рр.), де вивчав класику й філософію. Будучи студентом, став ректором Університетського філософського товариства.
Джон Пентланд Магаффі був видатним класиком і єгиптологом, а також мав докторський ступінь з музики. Зокрема він створив музику для «Grace in chapel». Магаффі, універсальний науковець, опублікував численні роботи з цілої низки питань. Найвагомішими вважаються ті з них, що стосуються, так званого, «срібного віку» в Греції. Нині вони вважаються найавторитетнішими в цій області.
З 1865 р. був одружений, з 1908 р. — вдівець, мав від того шлюбу дві дочки та два сини.
Вперше відвідав Грецію в 1875 р., багато подорожував по Африці і в США.
Універсальність Магаффі не обмежується науковими колами: він вміло стріляв, грав у крикет за Ірландію, а також стверджував, що знає родовід кожного скакуна в Ольстері. Він також був експертом з рибальства нахлистом.
Був почесним членом Королівського коледжу Оксфордського університету[2]. Став професором стародавньої історії в Дублінському університеті.
У 1911—1916 рр. — президент Ірландської королівської академії.
Від 1913 р. — віце-ректор Триніті-коледжу.
Як науковець Магаффі працював професором історії стародавнього світу також в Триніті-коледжі і зрештою став в 1914—1919 рр. головою цього коледжу, провостом. Від 1914 р. — ректор дублінського Триніті-коледжу.
У 1918 р. — був посвячений у лицарі. Лицар золотого хреста грецького ордена Спасителя[2].
Праці
- (англ.)«Twelve Lectures on Primitive Civilisation» (1868)
- (англ.)«Rambles and Studies in Greece» 1876
- (англ.)«Prolegomena to Ancient History» (1879)
- (англ.)«Greek Social Life from Homer to Menander» (1880)
- (англ.)«Greek Antiquities» (1876)
- (англ.)«A History of Classical Greek Literature» (1880)
- (англ.)«The Story of Alexander's Empire» (1886)
- (англ.)«The Greek World under Roman Sway from Polybius to Plutarch» (1890)
- (англ.)«The Empire of the Ptolemies» (1895);
- (англ.)«Greek Life and Thought from Alexander to the Roman Conquest» (1896)
- (англ.)«Social Life in Greece from Homer to Menander» (1903)
- (англ.)«The Silver Age of the Greek World» (1906)
- (англ.)What Have the Greeks Done for Modern Civilisation? (1909)
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Problems in Greek history, John Pentland Mahaffy(англ.)
Джерела
- W. B. Stanford & R. B. McDowell (1971). Mahaffy: a biography of an Anglo-Irishman. Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-7100-6880-8.(англ.)
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джон Пентланд Магаффі
- Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона(рос.)