Джон Рассел Гайнд

Джон Рассел Гайнд (англ. John Russell Hind, 12 травня 1823 23 грудня 1895) — англійський астроном.

Відкрив астероїдів: 10
7 Ірида13 серпня 1847
8 Флора18 жовтня 1847
12 Вікторія13 вересня 1850
14 Ейрена19 травня 1851
18 Мельпомена24 червня 1852
19 Фортуна22 серпня 1852
22 Калліопа16 листопада 1852
23 Талія15 грудня 1852
27 Евтерпа8 листопада 1853
30 Уранія22 липня 1854
Джон Рассел Гайнд
Народився 12 травня 1823(18230512)
Ноттінгем,  Велика Британія
Помер 23 грудня 1895
Твікнем,  Велика Британія
Місце проживання Англія
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність астроном, письменник
Галузь Астрономія
Заклад Гринвіцька обсерваторія
Членство Лондонське королівське товариство, Петербурзька академія наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: Відкривач 10 астероїдів
Нагороди Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1853)

 Джон Рассел Гайнд у Вікісховищі

Біографія

Джон Рассел Гайнд народився в 1823 році в Ноттінгемі. У 17 років він відправився в Лондон навчатися професії цивільного інженера. Завдяки допомозі Чарльза Вітсона він залишив інженерну справу і погодився працювати в Гринвіцькій королівської обсерваторії під керівництвом Джорджа Бідделла Ейрі. Там він пропрацював 4 роки. З 1844 року Хінд став директором приватної обсерваторії Джорджа Бішопа. У 1853 році Хінд став керівником «Морського альманаху» (англ. Nautical Almanac), і займав цю посаду до 1891 року.

Гайнд є одним з перших відкривачів астероїдів. Він також виявив і дослідив змінні зірки R Зайця, U Близнят, Т Тельця і підсвічувану останньою змінну туманність Гайнда, а також виявив змінність μ Цефея. Хінд виявив Нову Змієносця 1848 року (V841 Ophiuchi), першу нову сучасності.

Гайнд одружився в 1846 році, у нього з дружиною було шестеро дітей. Помер в 1895 році в передмісті Лондона Твікенгемі.

Визнання

Примітки

  1. Hind. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Література

  • Колчинский И.Г., Корсунь А.А., Родригес М.Г. Хайнд Джон Расселл // Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев : Наукова думка, 1986. — 512 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.