Джон Роберт Вейн

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Джон Роберт Вейн
англ. John Robert Vane
Народився	29 березня 1927(1927-03-29) Wythalld, Bromsgrove Districtd, Вустершир, Англія, Велика Британія[1] або Tardebigged, Вустершир, Англія, Велика Британія
Помер	19 листопада 2004(2004-11-19) (77 років) Locksbottomd, Бромлі, Великий Лондон, Великий Лондон, Англія, Велика Британія[1]
Країна	Велика Британія
Діяльність	біохімік, фармаколог, викладач університету
Alma mater	Бірмінгемський університет (1946)[1], Коледж святої Катериниd[2] і Школа Короля Едвардаd[1]
Галузь	фармакологія
Заклад	Лондонський університет королеви Марії, Лондонський університет і Barts and The London School of Medicine and Dentistryd
Науковий керівник	Geoffrey S. Dawesd
Аспіранти, докторанти	Salvador Moncadad
Членство	Лондонське королівське товариство, Польська академія наук[3], Американська академія мистецтв і наук, Національна академія наук США, Нідерландська королівська академія наук і Бельгійська королівська академія медициниd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1982)
Джон Роберт Вейн у Вікісховищі

Джон Роберт Вейн (англ. John Robert Vane; 29 березня 1927, Тардебігг, Велика Британія — 19 листопада 2004) — британський фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1982 року "за відкриття, що стосуються простагландинів і близьких до них біологічно активних речовин ", яку він розділив з Суне Бергстремом та Бенгтом Самуельсоном. Вейн займався вивченням фармакологічних властивостей аспірину і показав, що його лікувальна дія обумовлена інгібуванням активності ферменту циклооксигенази і біосинтезу простагландинів.