Джордж Сандерс

Джордж Генрі Сандерс (англ. George Henry Sanders) народився в Санкт-Петербурзі 3 липня 1906 року в родині багатих англійських промисловців. Крім нього в сім'ї вже була дитина, його старший брат Том Конвей, який, як і Джордж в майбутньому пов'язав свою долю з кіно, а в 1912 році у них з'явилася сестра.

У травні 1917 року, після початку революції в Росії і зміни державного ладу, сім'я занепокоїлася їх подальшим перебуванням в Санкт-Петербурге, і повернулася в Англію. Там Джордж разом з братом навчався в одному з коледжів Брайтон а потім вступив до Технічний коледж в Манчестері. Після його закінчення він влаштувався працювати в рекламне агентство, де тамтешня секретарка, в майбутньому актриса Грір Гарсон, порадила йому спробувати щастя в шоу-бізнесі.

Джордж Сандерс відправився в Лондон, де спочатку співав у чоловічому хорі, потім виступав у шинках, а потім вже прорвався на радіо і в театр, але лише як дублер. Через деякий час Сандерсу вдалося потрапити і в кіно, де в 1934 року відбувся його британський дебют. Через пару років він вперше з'явився в американському кіно, в картині «Ллойд в Лондоні», де зіграв лорда Еверетта Стейсі. Створений ним образ британця, з аристократичним англійським акцентом, ввічливістю і снобізмом, допоміг йому стати затребуваним в Голлівуді протягом наступного десятиліття.

Джордж Сандерс у фільмі «Чорний лебідь» (1942)

На початку кар'єри в кіно однією з найпомітніших його ролей став Джек Февелл в знаменитій екранізації Хічкока роману Дафни Дюмор'є «Ребекка» в 1940 році. У подальші роки він мав ряд досить великих ролей, але в низькобюджетних фільмах, таких як «Іноземний кореспондент» (1940), «Гірка солодкість» (1940), «Син Монте Крісто» (1940) і «Захід» (1941). На початку 1940-х років він зіграв головну роль в трьох фільмах про авантюриста Геї Лоуренсе, на прізвисько Сокіл, а після нього ця роль перейшла до його брата, акторові Тому Конвейю. У той же час він з'явився в головній ролі в серії фільмів про злодія і одночасно сищика-аматора Саймоні Темплере, якого звали Святий.

У 1945 році Сандерс успішно виконав роль лорда Генрі Уоттона у фільмі «Портрет Доріана Грея», однойменної екранізації роману Оскара Уайлда, де його напарницями стали Анджела Ленсбері і Донна Рід. Так само добре була оцінена його робота в картинах «Особові справи милого друга» (1947), «Привид і місіс Мьюр» (1947) і «Самсон і Даліла» (1949).

В 1950 році Джордж Сандерс зіграв одну з найяскравіших своїх ролей — різкого і холоднокровного театрального критика Еддісона Девітт в драмі Джозефа Манкевича «Все про Єву». Ця роль принесла акторові не тільки славу і визнання, а й премію «Оскар» за «найкращу чоловічу роль другого плану».

Джордж Сандерс у фільмі «Все про Єву» (1950)

З середини 1950-х років Сандерс став з'являтися і на телебаченні, де в 1957 році у нього навіть було власне шоу, під назвою «Таємничий театр Джорджа Сандерса». Все ж цей проект виявився невдалим і виходив на екрани менше півроку. Найбільш успішними телевізійними проектами актора стали серіали «Чоловік з UNCLE» (1965) і «Бетмен» (1966), де він зіграв Містера Фріза.

В 1958 році Сандерс записав музичний альбом під назвою «The George Sanders Touch: Songs for the Lovely Lady», який містив романтичні балади, виконані його ніжним баритоном.

В 1967 році актор брав участь в озвучуванні мультфільму Walt Disney «Книга джунглів», де його голосом говорив Шер Хан. Одні з останніх своїх ролей Джордж Сандерс виконав у фільмах «Лист із Кремля» (1970) і «Псіхоманія» (1973).

Джордж Сандерс удостоєний двох зірок на Голлівудській алеї слави — за його успішні роботи в кіно і кар'єру на телебаченні.

У жовтні 1940 році Джордж Сандерс одружився з актрисою Сьюзен Лорсон, з якою прожив 9 років. Незабаром після першого розлучення він знову одружився, на угорській акторці Жа Жа Габор. Уже після розлучення вони разом з'явилися у фільмі «Смерть скандаліста» в 1956 році. У лютому 1959 року його третьою дружиною стала актриса Беніта Х'юм, вдова знаменитого британського актора Рональда Колмана. Їхнє спільне життя закінчилася в 1967 році через смерть Х'юм від раку. Його останньою дружиною в грудні 1970 року стала Магда Габор, сестра його другої дружини. Цей шлюб тривав лише шість тижнів і розпався через пристрасть актора до алкоголю.

Останні роки свого життя Сандерс страждав від безпричинних нападів гніву і занепокоєння. Ситуація ще більше ускладнилася через мікроінсульт, після якого порушилася його мова, завдяки якій він і піднісся на початку своєї кар'єри. До того ж, хворому Сандерсу потрібна була хоч якась підтримка від близьких людей, яких у нього було не так багато.

Більшу частину свого часу він став приділяти своїй мексиканській коханці, яка змусила Сандерса продати його будинок на Майорці, про що він згодом довго шкодував. У підсумку, доведений до відчаю актор, наклав на себе руки, прийнявши надмірну дозу пентобарбітала в одному з готелів іспанського містечка Кастельдефельс, поблизу Барселони. У своїй передсмертній записці він написав наступне: «Дорогий світ, я йду, тому що мені нудно. Я відчуваю, що прожив довге життя. Я залишаю вас з вашими турботами в цьому солодкому смітнику. Удачі! ». Тіло Джорджа Сандерса було піддано кремації, а прах розвіяний над Ла-Маншем.