Джунгарський Алатау

Джунгарський Алатау, Жетисуйський Алатау[1], Семиріченський Алатау[2] — гірський масив в Азії, розташований на кордоні Казахстану та Китаю, між долиною річки Ілі на південному заході та озером Алаколь на північному сході. Названий за назвою навколишнього регіону.

Джунгарський Алатау

45° пн. ш. 80° сх. д.
Країна  Казахстан і  КНР
Тип гірський хребет
матеріал граніт
Висота 4464 м
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 1506990
Джунгарський Алатау
Джунгарський Алатау (Казахстан)
 Джунгарський Алатау у Вікісховищі
Джунгарське Алатау

Довжина масиву становить 450 км, ширина від 50 до 90 км, найбільша висота 4 622 м (пік Семенова-Тяньшаньського). У східній частині гір знаходиться Джунгарська брама — прохід, який протягом багатьох століть використовувався для вторгнення до Средної Азії. Вітри, що дмуть через Джунгарську браму, входять до числа найпотужніших вітрів Євразії. Сайкан — в перекладі з китайського «Володар Луків», або, згідно з іншим перекладом, «Кривавий вітер», вітер-руйнівник, дме з боку Казахстану до Китаю, і Ебі — дме з боку озера Ебі-Нур з території Китаю до Казахстану.

Масив має типову середньоазійську природу, але має і деякі риси переходу до природи гір Південного Сибіру.

Вершини гір вкриті льодовиками. В кінці XIX ст. вони досліджувались С. Є. Дмітрієвим та В. В. Сапожніковим. На початку XX ст. починається масове їхнє дослідження. У верхів'ях лівих витоків річки Лепси були описані льодовики Сатпаєва (на честь Сатпаєва К. І. казахського геолога та академіка), Валіханова (на честь Валіханова Ч. Ч. — казахського вченого та мандрівника), а також вершини — піки Берга, Сатпаєва, Валіханова. Встановлено, що площа усіх 724 льодовиків становить 956 км², найбільший з яких льодовик Джамбула (інша назва — льодовик Абая) має довжину 8 км та площу 21 км².

Орографічний поділ

Джунгарський Алатау поділяється на 2 основні частини: Північний Центральний хребет та Південний Центральний хребет, з'єднані між собою Коксу-Бороталинською перемичкою. Кожен з осьових хребтів утворений великою кількістю дрібних хребтів чи масивів, а також ще більшою кількістю відрогів, які відходять в різні боки від основного хребта.

Північний Центральний хребет

За різними даними північний осьовий хребет починається або з хребта Каратау[3], що лежить по лівому березі річки Кора, або з гір Миншукир[4], що проходять уздовж правого берега річки Кора.

Гірський масив Довжина,
км
Найвища точка,
м
Схема
Актишкан, гори 4 2512,4
Арасан, гори 8 3569,6
Жаманколь, хребет 13 3483,0
Каратау, гори 14 3310,9
Каратау, хребет 8 3587,0
гора Асилбай
Каратау, хребет 19 3000,1
Койтас, хребет 15 3386,5
Коктобе, гори 4 2638,4 Файл:DjungarAlatau(Koktobe).PNG
Минжилга, гори 6 3016,0
Миншукир, гори 34 2841,5
Сандик, гори 6 2614,9 Файл:DjungarAlatau(Sandyk).PNG
Суик-Тобе, хребет 11 3223,0 Файл:DjungarAlatau(Suyk-Tobe).PNG
Тіліктор, гори 4 2532,5 Файл:DjungarAlatau(Tiliktor).PNG
Шопабай, гори 7 2426,6 Файл:DjungarAlatau(Shopabai).PNG

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.