Дмитро Подільський

Знаходився в повній залежності від ординських ханів та, разом з Хаджибеєм і Кутлубугом (Котлубеєм), зазнав поразки у битві на Синіх водах у 1362.

У 1362 Великий князь Литовський Ольгерд, об'єднавши сили литовців і русичів, зумів розгромити на берегах річки Сині Води трьох, згаданих вище, татарських емірів (в іншому викладі — ханів, царків, царевичів, князів) — Хачибея, Хотлубея і Дімейтера (Дейметера, Дімітрея), що прагнули не допустити відторгнення на користь Великого князівства Литовського земель Правобережної України.

Ось як цю подію зафіксував літописець у Густинському літописі: «В літо 6870 [1362] Ольгерд переміг трьох царьків татарських і з ордами їх, си є Котлубаха, Казчея [Качбея], Дмитра, і звідтіль від Подолі вигнав владу татарську. Сей Ольгерд і інші Руські держави в свою владу прийняв, і Київ під Федором князем взяв, і посадив у ньому Володимира сина свого, і почав над сими володіти, їм же батьки його данину давали».

Після битви на Синіх водах князь Дмитро, згаданий в датованому 1368 року документі угорського короля Людовика Угорського як «татарський князь Деметрій», втік разом з татарами. Зі смертю Дмитра після 1368 династія зникла остаточно.

У князя Дмитра був один син — Федір Дмитрович († бл. 1363)

• Войтович Л. 3.15. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Острозькі. Заславські. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
• Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти . — Біла Церква, 2006.
• Войтович, Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII-XVI ст. Львів, 1996.
• Kuczyński, S. Sine Wody. Rzecz o wyprawie Olgierdowej 1362 r. Warszawa, 1935.