Дніпрова-Приємська Марія

Марі́я Дніпро́ва-Приє́мська (нар. 13 березня (25 березня) 1888(18880325), Коростишів  — † 1960) — українська актриса, співачка (альт)[1], театральний режисер.

Марія Дніпрова-Приємська
Псевдо М. В. Дніпрова-Романченко
Народилася 13 березня (25 березня) 1888(1888-03-25)
Коростишів
Померла 1960
Національність українка
Діяльність співачка (альт), драматична актриса і режисер
Відома завдяки за виступами в Театрі Садовського, Руському театрі (Ужгород)
Alma mater Школа ім. М. Лисенка
У шлюбі з Співак і диригент Іван Романченко

Відома за виступами в Театрі Миколи Садовського, у хоровій капелі Олександра Кошиця.

Актриса і режисер Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1926), керівник аматорських театральних гуртків у Перечині, Великому Бичкові та інших населених пунктах Закарпаття.

Випускниця Музично-драматичної школи М. Лисенка.

Життєпис

Дитинство і навчання

М. В. Дніпрова-Приємська народилась 25 березня 1883 в Коростишеві. Після закінчення початкової школи навчалась у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка. Отримавши кваліфікаційне свідоцтво в 1910 році поступила на роботу в Театр Миколи Садовського.[2]

В театрі Миколи Садовського

У Садовського працювала з 1910 року до кінця існування театру. Починала як драматичне інженю на других ролях.[3]

Водночас співала у першому Українському Національному хорі, а згодом із створенням у 1919 знаменитої Української республіканської хорової капели під керівництвом Олександра Кошиця стає співачкою цієї капели.

В Театрі Садовського Марія пройшла хорошу школу як акторської майстерності, так і режисури, що згодом згодилось їй в роботі на Закарпатті.

Руський театр в Ужгороді

За часів УНР відбулась успішна концертна подорож Української капели Олександра Кошиця Західною Європою і Америкою, в якій брала участь також Марія Дніпрова-Приємська. Але після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися з хором до України. Тим часом у Берліні відбувся розкол капели на дві групи. На початку липня 1920 разом з групою вісімнадцяти хористів капели під керівництвом диригента Олекси Приходька з Берліна до Праги, а звідти до Ужгорода приїхала і Марія.

Група заснувала драматично-співоче товариство «Кобзар», з діяльністю якого пов'язане створення першого професійного театру на Закарпатті — Руського театру.[4], а «першим режисером театру стала М. В. Приємська (Дніпрова)… Під її керівництвом з успіхом пройшли вистави: „Наталка Полтавка“ І. Котляревського, „Суєта“ І. Карпенка-Карого, а також „Учитель“ Івана Франка.»[5] Марія чергувалась у постановках з режисером М. Біличенком, а з 1 квітня 1921 режисером став Б. Кривецький.[6]

У 1925 році активісти «Просвіти» у Перечині запросили Марію Приємську керувати аматорським драмгуртком, який користувався великою популярністю в навколишніх селах, особливо вистава «На Верховині» за п'єсою Б. Єфремова.[4]

Чоловік актриси Іван Романченко — актор-співак (бас) і диригент — також був активним діячем Руського театру в Ужгороді (1923–1925). Деякий час він одночасно працював адміністратором театру. У Великому Бичкові, Перечині, Дубриничах, Зарічово створив хори і оркестри, виховував молодих диригентів, а в 1934 в Мукачеві на другому з'їзді української молоді диригував зведеним оркестром (11 оркестрів, 150 музикантів).[4]

За океаном

Трагедія Карпатської України та окупація Закарпаття хортистською Угорщиною, заборона в лютому 1940 року діяльності товариства «Просвіта», що проповідувало ідеї українськості русинів Закарпаття, стали причиною до еміграції багатьох діячів української культури. В їх числі за океаном опинилась і родина Романченків.

Там, далеко від рідної землі, за даними закарпатського поета Василя Габорця, Марія Приємська померла в 1960 році.[4]

Примітки
  1. Юрій Шерегій. Нариси історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року // Записки наукового товаристава ім. Т. Шевченка. — т. 218. — 1993. — с. 85
  2. Марія Приємська-Дніпрова // Календар «Просвіти» на 2001 рік. Закарпатське крайове товариство «Просвіта», 2001. с. 69
  3. Василько В. С. Микола Садовський і його театр. 1962. с. 186
  4. Марія Приємська-Дніпрова // Календар краєзнавчих пам'ятних дат. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека. 2007. с. 77-79
  5. Нікеєв В. Олександр Загаров і український театр / Володимир Нікеєв. − К.: Мистецтво, 1969. − с. 55
  6. Іван Стряпко. Товариство «Просвіта» в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття (1920 — 1939). «Studia Regionalistica» Ужгород, 2012. — с. 237. Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 10 січня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.