Українська республіканська капела
Украї́нська республіка́нська капе́ла — українська хорова капела під керівництвом Кирила Стеценка й Олександра Кошиця.
Українська республіканська капела | |
---|---|
Основна інформація | |
Роки | 1919-1924 |
Країна | УНР |
Місто | Київ |
Мова | українська |
Історія створення
Створена відповідно до Закону Української Народної Республіки від 24 січня 1919 року у Києві музичним відділом Міністерства освіти та мистецтв УНР за дорученням голови Директорії Симона Петлюри для просування ідеї незалежної України та популяризації української музичної культури за кордоном[1].
Гастролі
У січні–квітні 1919 року «Українська республіканська капела» виступала на Поділлі, Станіславщині, Закарпатті, де остаточно сформувала склад учасників та творчий репертуар.
24 березня 1919 року «Українська республіканська капела» вирушила на гастролі за кордон. Капела складалась із 77 осіб (за іншими даними — 83)[2][3].
- Склад хору, що виїхав з України, у 1919 році.
- Кошиць Олександр — диригент, Щуровська Платоніда — поміщник диригента, Тучапський Григорій — професор співу, Приходько Олекса — адміністратор, Курчинський Олександр (23.08.1894 — †?) — господарь, Вінцковський Юрій — канцелярист, Кізима Олександр (9.03.1891 — †?) — бібліотекар, Ватич Ганна (28.07.1889– †?) — перекладач, Січинський Володимир — кур'єр, Вахнянин Остап — кур'єр[4], Чайківський Микола — другий адміністратор.
- Сопрано: Артемєва А., Аверянова С., Гаєвська Софія (18.09.1895– †?), Георгієвська Тетяна, Горянська Євгенія, Копачук О., Кириченко Юрій[5], Литвин Т., Орисик Михайлина (9.10.1895–19.06.1989), Приходько Ольга (5.06.1900 (1903?) — 5.05.1996), Терпило Марія, Туркало Віра (24.07.1896 — †?).
- Альти: Антонович А., Броунс Н., Цapгopoдcькa Ніна, Чабаненко Євдокія (27.11.1896 — †?), Чехівська-Курчинська Зінаїда (05.10.1896 — †?), Чорна Н., Гордаш Ніна (4.04.1900 — †?), Якуненко Катерина, Колодіївна Софія, Машкевич Ніна, Приємська Марія, Радченко В., Здориченко Катерина.
- Тенори: Базилевич Федір, Безручко Левко, Брень Ю., Горянський Євген, Городиський Е., Кириченко Ю., Королєвич П., Козловський Ф., Кучерів М., Кирчів Роман, Лєонів Г., Левитський Дмитро, Миронюк Дмитро (24.10.1895 — †?), Пеленський Олександр[6], Сорочинський Лев, Шевченко В., Татарів Гриць, Татарів Леонід, Троїцький Л.
- Баси: Чуприна-Чехівський Олекса[7], Дяченко Г., Кузьмин Н., Ординський Петро, Пасько В., Педа А., Стеценко П., Судак В., Трухлий О., Трухлий Іван, Трухлий С., Бучковський І., Корсуновський П., Литвин Харитон, Миколайчук К., Петренко М., Рейвахівський Ф., Рощахівський Михайло (26.01.1891 — †?), Шандрівський Г., Андрієвський В., Чавдарів В., Костецький Микола (1886—1971)[8], Зражевський І[9].
До кінця липня 1920 року капела концертувала з великим успіхом у країнах Європи — у Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Голландії, Англії й Німеччині, там таки в Берліні перестала існувати.
Учасники української республіканської капели створили три окремі хори, з яких група з Олексою Приходьком на чолі (21 особа: Остап Вахнянин, Олександр Пеленський, Роман Кирчів, Михайлина Орисик, Левко Безручко, Ганна Ватич-Кирчів, Катерина Здорик-Здориченко[10], Ніна Машкевич, Марія Приємська, Олекса Приходько, Ольга Приходько, В.Радченко, Михайло Рощахівський, С.Саєвська, Володимир Січинський, брати Гриць та Леонід Татаріви, Марія Терпило, С.Трухлий, Ніна Царгородська, Катерина Якуненко) переїхала на Закарпаття, осіла в Ужгороді під назвою Руський національний хор[11] й там заснувала Товариство «Кобзар» — керівник Роман Кирчів, диригент Михайло Рощахівський, а згодом і Руський театр.
Група під керівництвом Юрія Кириченка концертувала в Іспанії, Франції, Алжирі, Тунісі, після цього із її співаків утворились різні хорові організації[12].
Основна частина під проводом О. Кошиця, переїхавши через ЧСР до Польщі, створила у Варшаві Український національний хор і зимою 1921 розпочала турне Іспанією, Францією, Бельгією, Німеччиною.
У вересні 1922 року Український національний хор на запрошення імпресаріо Макса Рабінова вирушив на гастролі до США, де й залишилася[13].
- Склад хору що виїхав до США
- Кошиць Олександер — диригент, Тучапський Григорій — помічник диригента, адміністратор і професор співу.
- Сопрано: Артемєва А., Георгієвська Т., Литвин Т., Копачук О., Дмитрієвa О., Миколаїва Ю., Черевко А., Валєро М., Гребінецька Марія, Коханевич 3.
- Альти: Броунс Н., Кириченко Ю., Барвінська Л., Оссовська О., Кухарська Т., Медем Ю.
- Тенори: Лєонів Г., Троїцький Л., Козловський Ф., Давиденко, Сорочинський Лев, Бажанів В., Якубенко Д., Аполлонів, Коноваленко, Щит К.
- Баси: Зражевський І., Шандрівський Г., Костецький М., Корсуновський Павло-Григорій, Ординський Петро, Петренко М., Чавдарів В., Прокопеня В., Виноградів С., Конахевич В., Гассан Юрій[14], Павловський Г., Курочкін О.
Американський тур Українського національного хору розпочався 5 жовтня 1922 року в престижному концертному залі Карнегі-хол[15].
У США від жовтня 1922 до березня 1923 дала 138 концертів, а згодом у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі близько 900 концертів[16]. Зі складом капели концертував й Ординський Петро. 1924 Український національний хор, виховавши десятки музичних діячів і диригентів, перестав існувати.
Улюбленими творами в репертуарі були: «Кантата про Матір Божу Почаївську», «Щедрик», «Ой пряду, пряду» М. Леонтовича, «Веснянки», купальські пісні, «По опеньки ходила» М. Лисенка, щедрівки і колядки К. Стеценка, «На вулиці скрипка грає» О. Кошиця та інші.
Українська республіканська капела запрезентувала перед Заходом високу музичну культуру України, — і була живим свідченням окремішності українського народу, його мови, історії й культури.
Література
- Nejedlý Z. Ukrajinska republikanska Kapela. Прага 1921;
- Українська пісня за кордоном; голос закордонної музичної критики. Париж 1929;
- Безручко Л. Українська республіканська капела; спогади з концертової подорожі по Европі. Народна Воля, ч. 23 і дальші. Скрентон 1932;
- Пелєнський О. Укр. пісня у світі. Світова концертова подорож Української республіканської капелі. Спомини учасника. Л. 1933;
- Кошиць О. Спогади, І — II. Вінніпеґ 1947 — 48; Кошиць О. З піснею через світ. Вінніпеґ, І — 1952; II — 1970; III — 1974.
- Пересунько Тіна. Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. Видавництво «АртЕк», 2018. 200 с.
- Пересунько Тіна. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919—1924). Київ. Видавничий дім «АртЕк», 2019. 312 с.
Джерело
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Примітки
- Пересунько, Тіна (2019). Культурна дипломатія Симона Петлюри: "Щедрик" проти "русского мира". Місія Капели Олександра Кошиця (1919-1924). Київ: АртЕкт.
- Головащенко Михайло. Феномен Олександра Кошиця. / Головащенко М. І. — К.: Муз. Україна, 2007. — 588 с.: іл..
- Калуцька Наталія Борисівна. Олександр Кошиць: мистецька діяльність у контексті музики XX сторіччя. К., 2012. — 380 с.
- Проф. Остап Вахнянин
- Незакінчена пісня Юрія Кириченка
- Микола Леонтович – славетний український композитор. Біобібліографічний покажчик. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
- А. М. Трембіцький. Члени відомих українських родин Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів і Солухи-Приходьків-Герасименка-Філя в Українській республіканській капелі (березень 1919 — липень 1920)
- Fr. Nicholas Kostetsky photographs and ephemera (англ.).
- Українська пісня за кордоном. Світова концертова подорож українського національного хору під проводом Олександра А.Кошиця (Голос закордонної критики). — Париж, 1929.
- Йосип Баглай: «У вирі українського національного пробудження. До 115-ї річниці від дня народження видатного актора, диригента і педагога в Карпатському краї Івана Трухлого» (1999)
- Руський Національний хор в Ужгороді. Диригент проф. О. Приходько. 1921—1926. Видавництво Ґражда
- Український національний хор, диригент Юрій Кириченко, Франція, 1921
- В. В. Українська республіканська капеля. Енциклопедія українознавства: Словникова частина у 10 т. , т. 9. Наукове Товариство ім. Шевченка. Париж, Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989, стор.– 3387-3388.
- Юрій Гассан — послідовник Олександра Кошиця
- Пеленський, О. Українська пісня в світі / О. Пеленський. — Львів, 1933. — 167 с.
- Карась Ганна. «Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття», Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012, стор. — 283.
Посилання
- Тіна Пересунько (11 серпня 2016). Культурна дипломатія Симона Петлюри: тріумф української пісні в Європі. Лівий берег. Процитовано 24 травня 2017.