Дніпровське зледеніння

Дніпровське зледеніння  — ймовірний період максимального розвитку зледенінь Східноєвропейської рівнини у середньому плейстоцені 230—100 тис. років тому. Характеризувався холодними кліматичними умовами в північній півкулі, максимальним за площею поширенням льодовиків (зледеніннями) Східноєвропейської рівнини (де відоме як Дніпровське зледеніння), Альп (Рісське зледеніння) і Північної Америки (Іллінойське зледеніння).

Межі суцільного Дніпровського зледеніння.

Після Дніпровсько-Московського інтергляціалу настало Московське зледеніння[джерело?].

Східноєвропейська рівнина

Виділяють два центри дніпровського зледеніння. Найпотужніший знаходився на території сучасної Скандинавії, інший охоплював Нову Землю і Полярний Урал. Льодовик покривав і північну частину сучасної України. Під час найбільшого поширення (максимальної фази) скандинавський льодовик був представлений дніпровським язиком, що вкривав територію Полісся й рухався Придніпровською низиною, по долині Дніпра до порогів. Південніше панували сухі степи з перигляціальним кліматом.

На півдні європейської частини Росії північноуральський льодовик виходив донським язиком по Оксько-Донській рівнині до гирла річки Медведиця. Середньоруська височина, яка слугувала розділовим бар'єром між льодовиками, була вкрита кригою лише частково. На сході південна границя поширення зледеніння перетинала Урал.

Див. також

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.