Дніпряни

Розташоване на березі р. Дніпра, між містом Нова Каховка і селом Корсунка. Вважається, що Британи були засновані у 1791 р., проте існує дискусія з цього приводу.

На північо-західній околиці селища з правого берега Дніпра витікає річка Річище.

Первісна назва поселення — Британ — походить від перших поселенців — запорожських козаків. Назва має чіткий взаємозв'язок з місцевими гідронімами, про що свідчить назва однойменного острова напроти села. Згодом назва Британ замінюється назвою Британи.

Станом на 1886 рік у селі Британи Каховської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 872 особи, налічувалось 132 двори, існувала молитовний будинок та 3 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1574 осіб (805 чоловічої статі та 769 — жіночої), з яких 1480 — православної віри[3].

Це селище відігравало значну роль в економічному розвитку Дніпровського повіту Тавричеської губернії. Через нього проходили дороги на Маслівку, Велику Маячку, Чорнянку, Каховку, Козачі Лагері. В селищі існував базар. Досі воно відоме своїми виноградниками, садами та пшеничними полями. З другої половини ХІХ ст. в Британах і навколо нього оселяються німецькі підприємці, а у 1889 році група швейцарських виноградарів з поселення Шабо придбала 1000 га земель при Британі, на яких були закладені виноградники. Завдяки значному поширенню виноградарства в 1921—1929 роках в Британах активно діяла Спілка кооперативних товариств виноградарів і виноробів «Бритвин», яка в свою чергу була частиною кооперативної спілки «Дніпровинсоюз».

У 1920-х почався процес розкуркулення, почалися репресії проти селян, багато господарів було вивезено в Сибір чи просто знищено активістами комуністичної партії. Земля, сади та виноградники були майже знищені новою владою. Знищення працьовитого населення Дніпрян помножене на посуху й антиукраїнську політику комуністичної партії призвело до трьох періодів голоду в селі — 1925 та 1932—1933 р.р. Деякі виживали завдяки винахідливості — варили супи з кори дерев та трав. Деякі вмирали, так і не дочекавшись полегшення.

У 1941 р. комуністичний гніт змінився на нацистський. Під гаслами свободи та можливостей заробітку багатьох парубків та дівчат вивозили на примусову працю до Німеччини. Деякі працювали на заводах IG Farben. Деякі повернулися, багато хто ні. Після звільнення від фашистів селищем знов опанував голод (1947).

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Дніпрянську селищну Раду Каховського району в підпорядкування Новокаховській міській Раді.[4]

• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Сайт Дніпрянської селищної бібліотеки