Добриця Чосич

Добріца Чосич (серб. Добрица Ћосіћ; 29 грудня 1921(19211229), Велика-Дренова — 18 травня 2014, Белград) — югославський державний діяч, письменник і теоретик сербського національного руху. Був першим президентом Союзної Республіки Югославії, з 15 червня 1992 року по 1 червня 1993 року. Шанувальники часто зверталися до нього як до Отця Вітчизни, через ступінь впливу його особистості на сучасну історію розвитку держави і національного руху відродження Сербії в кінці 1980-х рр., опоненти ж використовували цей титул в іронічній манері.

Добриця Чосич
серб. Добрица Ћосић
Народився	29 грудня 1921(1921-12-29)[1][2][…] Velika Drenovad, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Помер	18 травня 2014(2014-05-18)[1][2][…] (92 роки) Белград, Сербія[3][4]
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Сербія[5]  Сербія та Чорногорія  СФРЮ  СРЮ  Королівство Югославія
Діяльність	письменник, есеїст, політик, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, Комісар
Мова творів	сербська[1]
Magnum opus	The Rootsd, A Time of Deathd, Time of evild, Q20435735?, Q20435744? і Friends
Членство	Сербська академія наук і мистецтв[6], Q12756446?, Спілка письменників Сербіїd і Сербська академія наук і мистецтв
Партія	незалежний політик і Комуністична партія Югославії
Конфесія	Сербська православна церква
Нагороди	Премія журналу НІН (1954) Svetozar Ćorović Awardd (1997) Q12755901? (1996) Meša Selimović Prized (1997) Q12755902? (1997) Премія журналу НІН (1961)
Добриця Чосич у Вікісховищі

Коли Югославія вступила у Другу світову війну, Добріца приєднався до югославських партизанів. Він був політпрацівником в Расинському партизанському загоні, редактором газети «Молодий боєць» і членом крайового комітету комсомолу Сербії. Після звільнення Белграда в жовтні 1944 року залишається активним комуністом, займаючи лідерські позиції в організації, веде роботу по комуністичній агітації і пропаганді в Агітпропі Центрального комітету Комуністичної партії Сербії, в цей же час його обирають народним депутатом від свого рідного регіону.

В середині 1960-х років після усунення з посад О. Ранковича і його союзників, Чосич став у опозиції до Тіто. В 1964 році він раптово вийшов з ЦК СКЮ. Вперше Чосич заявив про своє неприйняття політики Союзу комуністів Югославії на пленумі ЦК Союзу комуністів Сербії в травні 1968. У своїй доповіді «Завдання комуніста в здійсненні рівноправності народів Союзної республіки Сербія» він підняв проблему нерівноправності сербів у складі союзної Югославії.

У 1980-ті рр. в світ виходять книги, які переосмислюють історію Югославії і історію сербів в Югославії саме в дусі «сербського питання». Серед них — присвячений Другій світовій війні роман-епопея Чосича «Час зла» (трилогія «Грішник», «Єретик», «Віруючий»).