Олександр Ранкович

Олекса́ндр Ра́нкович (серб. Александар Ранковић, сербохорв. Aleksandar Ranković, партійне прізвисько Лека; нар. 28 листопада 1909 — пом. 20 серпня 1983) — член Політбюро ЦК КПЮ, сподвижник Тіто, керівник Відділення захисту народу (військової і таємної поліції) наприкінці та відразу після Другої світової війни, віце-президент Народної скупщини Народної Республіки Сербії у 1944—1946 рр., міністр внутрішніх справ комуністичної Югославії у 1946—1953 рр., віце-президент СФРЮ у 1963—1966 рр. Діяч партизанського руху 1941—1945 рр., учасник боїв на Югославському фронті, Народний герой Югославії від 4 липня 1945 р., генерал-полковник. Зміщений із посади віце-президента Югославії та виключений із партії 1 липня 1966 на четвертій сесії ЦК СКЮ на Бріунах[1] через скандал із прослуховуванням президента Тіто керованою Ранковичем Службою державної безпеки (УДБА).

Олександр Ранкович
Александар Ранковић
Народився 28 листопада 1909(1909-11-28)
с. Дражевац, громада Обреновац (нині частина Белграда), Королівство Сербія
Помер 20 серпня 1983(1983-08-20) (73 роки)
Дубровник, СР Хорватія
Псевдонім Лека, Марко
Дружина Анджа Ранкович;
Владислава Славка Ранкович
Діти Мирослав;
Слободан
Громадянство  Югославія
Походження серб
Партія КПЮ
Віце-президент Югославії
1963 — 1 липня 1966
Попередник посаду засновано
Наступник Коча Попович
Міністр внутрішніх справ Югославії
січень 1946—1963
Попередник Влада Зечевич
Наступник Светіслав Стефанович
Керівник Відділення захисту народу (ОЗНА)
13 травня 1944 — березень 1946
Похований Белград, СР Сербія
Нагороди

Вважався третьою за впливом людиною в керівництві держави після Тіто і Карделя.[2] За переконаннями ортодоксальний великосерб.[3][4] Був провідником ідеї централізованої Югославії і протистояв зусиллям, спрямованим на децентралізацію, яку розглядав як таку, що суперечить інтересам сербської єдності.[5] Бувши керівником спецслужб післявоєнної Югославії, провів сербізацію їх управлінського апарату. Встановив у Косові поліційну державу[6] і домігся для сербів панівного становища у партноменклатурі Соціалістичного автономного краю Косово.[5] Підтримував жорстку позицію щодо албанців Косова, яких зазвичай підозрювали у веденні підривної діяльності.[7][8] Належить до числа осіб, які несуть найбільшу відповідальність за терор югославської таємної поліції і масові вбивства після Другої світової війни, здебільшого хорватів, словенців, боснійців і косовських албанців.[9][10]

Популярність націоналістичної політики Ранковича в Сербії стала очевидною на його похороні в 1983 році, де була присутня досить велика кількість людей (бл. 100 тис.). Багато хто вважав Ранковича сербським «національним» вождем.[11] Політика Ранковича нерідко сприймається як основа сербської націоналістичної програми Слободана Мілошевича.[11]

Примітки
  1. Dušan Bilandžić, Povijest izbliza, str. 51, Prometej, Zagreb, 2006., ISBN 953-6460-60-2
  2. Aleksandar Rankovic — Political Profile of A Yugoslav «Stalinist»
  3. "Tada je zagrebačka štampa pisala: «Ranković je time pokazao da je bio velikosrbin i blagonaklon prema građanskoj desnici kojoj je pripadao i Crnjanski!»
  4. faz.net (Frankfurter Allgemeine)
  5. Melissa Katherine Bokovoy, Jill A. Irvine, Carol S. Lilly. State-society relations in Yugoslavia, 1945—1992. Scranton, Pennsylvania, USA: Palgrave Macmillan, 1997, p. 295.
  6. Judah. The Serbs. Yale University Press. ISBN 978-0-300-15826-7.
  7. Independent International Commission on Kosovo. The Kosovo report: conflict, international response, lessons learned. New York, New York, USA: Oxford University Press, 2000. p. 35.
  8. Judah, Tim (2008). Kosovo: what everyone needs to know. New York: Oxford University Press. с. 51–52. ISBN 978-0-19-537345-5.
  9. Zdravko Dizdar, Prilog istraživanju problema Bleiburga i križnih putova (u povodu 60. obljetnice), Hrvatski institut za povijest
  10. wissen.spiegel.de
  11. Lenard J. Cohen. Serpent in the bosom: the rise and fall of Slobodan Milošević. Boulder, Colorado, USA: Westview Press, 2002. p. 98.

Джерела
  • Doder, Duško; Branson, Louise (1999). Milosevic: Portrait of a Tyrant. Free Press. ISBN 0-684-84308-0.
  • Miller, Nick (2007). The Nonconformists: Culture, Politics, and Nationalism in a Serbian Intellectual Circle, 1944–1991. Central European University Press. ISBN 978-963-7326-93-6.
  • Marcus, Marcus (1997). Croatia: A Nation Forged in War. Yale University Press. ISBN 0-300-06933-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.