Доброгост Остророг (каштелян каменський)
Доброгост Остророг гербу гербу Наленч (пол. Dobrogost Ostroróg; бл. 1410 — бл. 1478) — польський магнат, політичний та військовий діяч часів Польського королівства. Засновник гілки Остроруг-Львувські.
Доброгост Остророг | |
---|---|
Ім'я при народженні | Dobrogost Ostroróg |
Народився | бл. 1410 |
Помер | бл. 1478 |
Країна | Королівство Польське |
Національність | поляк |
Місце проживання | Польща |
Діяльність | політик |
Посада | Q64760730?, Q64863400? і Q66190062? |
Військове звання | каштелян каменський |
Термін | 1443—1467 роки |
Конфесія | католицтво |
Рід | Остророги |
Батько | Сендзівуй Остроруг |
Мати | Барбара з Войновиць |
У шлюбі з | Анна з Нове Място-над-Вартою |
Діти | Доброгост |
| |
Життєпис
Походив з польського шляхетського роду Остроругів. Третій син Сендзівуя Остроруга. Народився близько 1410 року. Спочаткуотримавдомашню освіту. 1427 року поступив до Краківської академії. 1432 року разом з батьком та братами підписав акт вірності Владиславу, синові короля Владислава II. Оженився 1438 року.
1440 року брав участь в поході Владислава III за угорською короною. 1441 року отримав каштелянство каменське, але вперше застосував в написанні до свого прізвища 1443 року (мабуть через тривале офіційне затвердження). 1444 року входив до посольстаа, що вело в Едірне перемовини з османським султаном Мурадом II. 1445 року допомагався братові Станіславу у Великій Польщі. 1448 року брав участь до Великого князівства Московського, де сприяв 1449 року укладанню мирного договору між Казимиром IV і Василем II.
1453 року був делегатом на сеймі в Пйотрокуві. Брав участь у Тринадцятирічній війні з Тевтонським орденом. 1466 року був одним з підписантів-завірителів Другого Торунського миру. Слідом за цим отримав у власність Львувек. Звідси він та його нащадки стали зватися Острогами-Львувекськими. 1468 року отримав каштелянство гнензненське. Невдовзі після цього став власником староства остшешувського.
1475 року брав участь у перемовинах щодо укладання шлюбу між Софією, донькою короля Казимира IV, та Фрідріхом I, маркграфом Бранденбург-Ансбах. Остання згадка відноситься до 1478 року.
Джерела
- Antoni Gąsiorowski, Jerzy Topolski [red.]: Wielkopolski Słownik Biograficzny. Warszawa-Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981. ISBN 83-01-02722-3.