Добчицький замок
Королівський замок у Добчицях (пол. Zamek królewski w Dobczycach) — замок, розташований на скелястому пагорбі над Добчицьким озером (водосховищем, утвореним завдяки накопиченню вод річки Раби) у місті Добчиці Мисленицького повіту Малопольського воєводства в Польщі.
Добчицький замок | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Добчицький замок | ||||
49°52′36″ пн. ш. 20°05′05″ сх. д. | ||||
Тип | замок | |||
Статус спадщини | культурна спадщина Польщіd | |||
Країна | Польща | |||
Розташування | м. Добчиці, Мисленицький повіт, Малопольське воєводство | |||
Сайт | zamek.dobczyce.pl | |||
Ідентифікатори й посилання | ||||
Добчицький замок (Польща) | ||||
Добчицький замок у Вікісховищі |
Історія
Швидше всього, вже на початку XIV століття на місці замку існували оборонні укріплення. Перша письмова згадка про замок датується 1362 роком. Однак це місце було укріплене і до того, адже ще у 1311 році, під час заколоту війта Альберта у Кракові, майбутній польський король Владислав I Локетек у Добчицях видав документ про позбавлення майна непокірних краківських міщан. У наступні століття замок зазнав ґрунтовної перебудови. Він складався з верхнього та нижнього замку.
За часів Казимира Великого мури замку мали товщину від 5 до 9 метрів, а замок був добре укріпленою фортецею. У 1398 році замок був місцем перебування польського короля Владислава Ягайла та його дружини Ядвіги. У 1467 році замок опанували "Брати жебраки", яких із замку вигнали війська краківського старости Миколая П'єньонжка. Ян Длугош навчав у замку дітей Казимира Ягеллончика[1] — князів Сигізмунда, Олександра, Владислава, Фридерика, Яна та Казимира. У 1473 році князь Казимир пробув тут кілька місяців після повернення з невдалої виправи по угорську корону.
Родина Любомирських, яка володіла замком з 1585 року, перебудувала готичну фортецю на ренесансну резиденцію у 1593—1594 роках. На вежі було розміщено годинник, на місці брами з XIII століття споруджено каплицю та збудовано фонтан. У 1611 році тут відбулося весілля дочки Себастьяна Любомирського — Барбари з польським магнатом Яном Зебжидовським, в якому взяв участь краківський єпископ Пйотр Тиліцький[1]. У 1620 році замок мав 70 кімнат та 3 вежі.
Замок не постраждав під час першого шведського потопу. У 1660 році староста Міхал Йордан зміцнив замкові мури, але під час другого вторгнення шведів у 1702 році замок було зруйновано і відтоді він почав занепадати. У ХІХ столітті його почали поступово розбирати. Лише у 1901 році тут було проведено перші укріплювальні роботи. У 1960 році завдяки вчителю Владиславу Ковальському (згодом куратору) на замковій горі розпочалися розкопки. Після багатьох років робіт було відреставровано та відбудовано частину замку, а також створено музей Польського туристично‑краєзнавчого товариства. Принадою замкової гори є оглядовий пункт на Поґуже та Бескиди.
Світлини
- Вигляд на Добчицьке озеро з замку
- Панорама скансену в Добчицях
- Вежа оборонних мурів
- Оборонні мури з східного боку
- Оборонні мури з північно-західного боку
- Вигляд замка з західного боку
- Вигляд замка з греблі
- Замкове подвір'я
- Вигляд замка
- Замкова каплиця
- Палата пам'яті
- Катівня
- Одна з зал замку
- В'їзна брама
Див. також
Примітки
- Historia Muzeum. Muzeum Regionalne w Dobczycach. Процитовано 15 червня 2020.