Домашній (острів)
Дома́шній (рос. Домашний) — острів архіпелагу Сєдова, що входить до складу архіпелагу Північна Земля.
Домашній | |
---|---|
рос. Домашний | |
Острів Домашній на мапі Північної Землі | |
Географія | |
79°31′ пн. ш. 90°59′ сх. д. | |
Місцерозташування | Карське море |
Акваторія | Карське море |
Група островів | архіпелаг Північна Земля |
Площа | 2,2 км² |
Довжина | 4,25 км |
Ширина | 0,95 км |
Найвища точка | 20,7 м |
Країна | |
Російська Федерація | |
Регіон | Красноярський край |
Адм. одиниця | Красноярський край[1] |
Населення |
0 (2010) |
Домашній Домашній (Росія) | |
Домашній Домашній (Красноярський край) | |
Адміністративно належить до Таймирського Долгано-Ненецького району Красноярського краю Російської федерації.
Географічні особливості
Розташований у західній частині архіпелагу Сєдова. На північ від острова Домашнього знаходиться острів Середній. Острови поділяє протока Сергія Каменєва завширшки від 0,8 до 1,2 кілометра і глибиною до 25 метрів.
Має видовжену з північного заходу на південний схід форму, звужується на сході. Довжина від західного мису Чотирьох до східного мису Пам'ятного — 4,25 кілометрів; ширина у середній частині — до 950 метрів. У центральній частині острова — невелика скеля висотою 20,7 метрів.
Береги здебільшого уривчасті. Річок на острові немає, але у північній і західній частинах острова розташовані декілька невеликих безстічних озер.
Георгій Ушаков так описав перше побачення з островом[2]:
«Похмурий і неживий острів Домашній, де була організована нова полярна станція, був усього лише гребенем вапнякової складки, що виступала з моря. Він піднімався вузенькою, горбистою смужкою і нагадував спину кита, що висунувся з води. Вперше ступивши на його обмерзлу, слизьку поверхню, ми мимоволі йшли обережною ходою, ніби під ногами і справді лежав кит, готовий щохвилини зануритися в холодну безодню.»
Історія освоєння
Влітку 1930 року на східному закінченні острова, в районі мису Пам'ятного, експедицією під керівництвом Г. О. Ушакова була створена полярна станція «Острів Домашній»[3] і звідси виходив на радіозв'язок з материком радист експедиції Василь Ходов. Цією ж експедицією була складена перша мапа острова. Станція проіснувала до 1954 року і нині перебуває у занедбаному стані.
На острові у 1963 році була забетонована капсула з прахом Г. О. Ушакова (згідно його заповіту)[3], а також знаходиться могила Б. О. Кремера — колишнього начальника полярної станції, похованого тут у 1976 році.
Примітки
- GEOnet Names Server — 2018.
- Шлях до Сибіру: Освоєння Північного морського шляху і завершення відкриття Радянської Арктики. (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017.
- Ушаков Георгій Олексійович // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).