Дороті Пітман Г'юз

Дороті Пітман Г'юз (нар. 1938[1]) — американська феміністка другої хвилі, активістка захисту дітей, афроамериканська активістка, ораторка, письменниця, новаторка афроамериканського малого бізнесу. Співзасновниця журналу Ms., першого в США притулку для жінок, соратниця Глорії Стайнем.

Дороті Пітман Г'юз
Народилася 1938(1938)
Лампкін, Джорджія, США
Країна  США
Національність афроамериканці
Місце проживання Джексонвілл
Діяльність феміністка
Родичі Gabourey Sidibe (niece)
Діти 3

Життєпис

Дороті Пітман Г'юз народилася у 1938 році в Лампкіні, штат Джорджія. Коли Дороті було десять років, її батька побили і залишили мертвим на порозі будинку її сім'ї; родина вважає, що це злочин, скоєний членами Ку-клукс-клану. Г'юз ще у дитинстві вирішила присвятити життя поліпшенню життєвих обставин через активізм.[2]

Мати трьох дочок і тітка акторки Габурі Сідібе.[3]

Діяльність

Пітмен Г'юз є співзасновницею журналу Ms. (перша обкладинка журналу)

Пітмен Г'юз переїхала з Джорджії до Нью-Йорка в 1957 році. Протягом 1960-х у Нью-Йорку працювала продавчинею, прибиральницею та співачкою у нічному клубі. Почала громадську активність зі збирання грошових коштів на заставу протестувальників за громадянські права.[4]

Наприкінці 1960-х, потребуючи догляду за власними дітьми (до 1970 року мала тьох дочок) Пітман Г'юз організувала мультирасовий кооперативний денний центр на Вест-Сайді з догляду за дітьми, який в своїй статті описала оглядачка журналу New York Magazine Глорія Стайнем. Г'юз і Стайнем подружилися, і Г'юз заохочувала Стайнем почати публічно говорити з нею про жіночий рух. Удвох вони два роки подорожували країною з лекціями. Пізніше Г'юз закликала Стайнем заснувати культовий феміністичний журнал Ms.

Пітмен Г'юз організувала у Нью-Йорку перший притулок для жінок і стала співзасновницею Нью-Йоркського агентства з питань розвитку дітей, який став піонером у догляді за дітьми, зазначаючи, що «забагато жінок змушені залишати своїх дітей вдома, поки працюють, аби прогодувати свої сім'ї».[2] Пітмен Г'юз також співзасновниця (у 1971) з Глорією Стайнем Альянсу жіночих дій — новаторського національного інформаційного центру, який спеціалізувався на несексексистській, міжрасовій освіті дітей. Активістки разом гастролювали, дискутуючи про расу, клас та гендер протягом 1970-х років.[5][2]

Пітмен Г'юз була запрошеною викладачкою Колумбійського університету, викладала курс «Динаміка змін» у коледжі Нью-Рошель, також була запрошеною викладачкою у Сіті-коледжі на Манхеттені.[6]

У 1992 році Пітмен Г'юз стала співзасновницею Товариства збереження історичної спадщини Чарльза Джанкшн у Джексонвіллі, штат Флорида, використовуючи колишню садибу Джанкшн для боротьби з бідністю шляхом садівництва та виробництва продуктів харчування.[7]

У 1997 році Пітмен Г'юз стала першою афроамериканською жінкою, яка володіла центром канцелярських товарів Harlem Office Supply, Inc., і стала членкою Асоціації канцеляристів Нью-Йорка (SANY). У травні 1997 року Пітмен Г'юз почала пропонувати акції HOS за 1,00 доларів за акцію приватним особам, корпораціям, партнерствам та некомерційним організаціям, орієнтованим на афроамериканських дітей. Вона писала про свій досвід у «Прокинься і понюхай долари!» (2000), пропагуючи володіння малим бізнесом інших афроамериканців та афроамериканок як форму розширення прав і можливостей.[8][6]

Пітмен Г'юз брала участь у Верхній зоні розширення можливостей Мангетену (UMEZ), федеральній програмі, започаткованій адміністрацією Клінтона у 1994 році, що передбачає 300 мільйонів доларів федеральних, державних і міських грошей для економічного розвитку Гарлему. Пітмен Г'юз була частиною дослідницької групи, яка створила Центр обслуговування бізнес-ресурсів та інвестицій (BRISC), який був зосереджений на розвитку малого, місцевого бізнесу в Гарлемі. Однак Пітман Г'юз згодом стала її критикинею. Ці програми привели в Гарлем великі компанії, такі як Old Navy та Disney, щоб створити робочі місця, але врешті-решт створили більшу конкуренцію для місцевих підприємств.

Відзнаки

Опра Вінфрі відзначила Пітмен Г'юз як одну з «Великих мам» Америки.[5]

У поп-культурі

Джанель Моне зіграла Пітмен Г'юз у фільмі Глорії 2020 року.[9]

Праці

  • Life Is About Choices, Not Excuses: The Life of Ruther Youmans Tyson (2014) Jacksonville, Fla.: DPH Book Publishing ISBN 978-0985364113 (as editor)[10]
  • I'm Just Saying, It looks Like Ethnic Cleansing: The Gentrification of Harlem (2012) Jacksonville, Fla.: DPH Book Publishing. ISBN 9780985364106ISBN 9780985364106
  • Wake Up and Smell the Dollars! Whose Inner-City Is this Anyway!: One Woman's Struggle Against Sexism, Classism, Racism, Gentrification, and the Empowerment Zone (2000) Phoenix, AZ: Amber Books. ISBN 9780965506472ISBN 9780965506472

Примітки

  1. Wynn, Dan. Gloria Steinem (with Dorothy Pitman Hughes). National Portrait Gallery; Smithsonian Institution. Процитовано 10 жовтня 2012.
  2. Wilson, Cristin (27 січня 2001). Q&A with author and activist Dorothy Pitman Hughes. Florida Times-Union. Процитовано 9 жовтня 2012.
  3. Vineyard, Jennifer, «Read Gabourey Sidibe's Wonderful Speech From the Ms. Foundation Gala», Vulture, May 2, 2014.
  4. Collection: Dorothy Pitman Hughes papers | Smith College Finding Aids. findingaids.smith.edu. Процитовано 18 червня 2020.Шаблон:Cc-notice
  5. Jones, Tracy (3 січня 2011). Women of resolve have intentions that will be felt in the community. Florida Times-Union (archived). Архів оригіналу за February 2, 2013. Процитовано 5 жовтня 2017.
  6. Hughes, Dorothy Pitman (1 квітня 2000). Wake Up and Smell the Dollars! Whose Inner-city is this Anyway!: One Woman's Struggle Against Sexism, Classism, Racism, Gentrification, and the Empowerment Zone. ISBN 9780965506472.
  7. Rabhan, Anna (14 березня 2011). Lift, Don't Separate! Dorothy Pitman Hughes and Gloria Steinem to speak in Jacksonville. EU Jacksonville. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 8 жовтня 2012.
  8. Rose, Yvonne; Moore, Toni. Empowering Who?. BlackBookNews.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 9 жовтня 2012.
  9. Sarrubba, Stefania (12 грудня 2018). Janelle Monáe to play Dorothy Pitman Hughes in Gloria Steinem biopic. Gay Star News (en-GB). Процитовано 18 червня 2020.
  10. Collection: Dorothy Pitman Hughes papers | Smith College Finding Aids. findingaids.smith.edu. Процитовано 18 червня 2020.Шаблон:Cc-notice
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.