Глорія Стайнем

Народилася 25 березня 1934 року в Толідо, штат Огайо, в сім'ї Рут (Ruth) і Лео Стейнем (Leo Steinem). Лео, торговець антикваріатом, був сином євреїв-іммігрантів з Польщі й Німеччини, а предки Рут — німці. Коли Глорія була ще дитиною, її мати перенесла нервовий зрив, після якого провела декілька років в лікарні для розумово неповноцінних людей. Коли Глорії було 10 років, батьки розлучилися, батько поїхав у Каліфорнію, дівчинка залишилася з матір'ю в Толедо. Сім'я ніколи не була забезпеченою, а з від'їздом батька становище погіршилось ще більше.

Закінчивши школу, Стейнем вступила в жіночий Smith College. У 1960 році стала співробітницею новозаснованого журналу «Help!». Редактор «Esquire» замовив Стайнем статтю, яку вона пізніше назвала своєю першою серйозною роботою, — в 1962-му вийшла стаття про те, що жінки вимушені вибирати між кар'єрою і шлюбом. У 1963-му, працюючи над статтею для журналу «Huntington Hartford's Show», Стайнем влаштувалася офіціанткою в нью-йоркський «Playboy Club». Статтю, в якій розповідалося про те, як поводяться з жінками в подібних клубах, доповнювала фотографія авторки в уніформі «зайчика Плейбой» — корсет, краватка-метелик, заячі вушка. У 1985-му на основі її досвіду був знятий телефільм. У 1968-му Стейнем отримала роботу в нещодавно заснованому світському журналі «New York magazine», а в 1972 році стала однією із засновниць першого феміністського видання «Ms.». Перший регулярний випуск журналу, що вийшов в липні накладом 300 тисяч екземплярів, розійшовся за три дні. Стейнем продовжувала писати для журналу 15 років, поки в 1987-му його не продали. У 2001-му він повернувся в руки жіночого руху, і Глорія Стайнем залишається однією з шести основних редакторок журналу і входить до складу консультативної ради.

У 2005 році Стайнем разом з Робін Морган і Джейн Фондою працювала над створенням некомерційної організації «Жіночий медіацентр» (Women's Media Center), яка ставить метою посилення ролі жінок в ЗМІ шляхом громадських виступів, інформування, навчання лідерським навичкам і створення оригінального змісту. Нині Стайнем входить у правління організації. Вона продовжує займатися політикою і проєктами, пов'язаними з пресою, як коментаторка, письменниця, лекторка й організаторка, агітуючи за кандидаток і реформи й публікуючи нові книги та статті.

Глорія Стайнем працювала над тим, щоб жінки отримали рівні з чоловіками політичні та економічні можливості, ратувала за збільшення кількості жінок на керівних посадах, у тому числі в конгресі й уряді, виступала проти апартеїду в Південній Африці, проти економічної й соціальної дискримінації не лише жінок, але й афроамериканців(-ок), латиноамериканців(-ок) та інших національних меншин. Згодом Стайнем стала активною учасницею руху за права тварин і не обійшла увагою проблему одностатевих шлюбів; також вона противниця порнографії й поширеної у світі практики калічення жіночих геніталій.

У 1993 році Стайнем увійшла в Національний жіночий зал слави. У 1986-му їй довелося зіткнутися з раком грудей і перемогти хворобу. 3 вересня 2000 року 66-річна, Глорія одружилася з Девідом Бейлом, батьком актора Крістіана Бейла. Шлюб тривав 3 роки, в грудні 2003-го Девід помер від лімфоми.

Глорія Стайнем (праворуч) і Еліс Вокер на обкладинці Ms. magazine, осінь 2009 року

Стайнем мала аборт і поїздку в Індію після коледжу Сміта задля уникнення шлюбу[11].

Кар'єра завжди стояла для Стайнем на першому місці, але ніколи не заважала її тривалим тісним взаємовідносинам. Прохолодність Догляд за безпорадною матір'ю дитинстві вплинув на небажання заводити родину в класичному розумінні: «Я намагалася піклуватися про матір тоді, коли була ще занадто молода, щоб піклуватися про себе».^{[джерело?]} Натомість мала численні серійні стосунки, які називала мінішлюбами.^{[джерело?]}

У 1960-х була заручена з Бобом Бентоном, з яким працювала в «Esquire».

У 70-ті Стайнем говорила: «Легальний шлюб робить вас половиною особи. А який чоловік хоче жити з половиною жінки?»^{[джерело?]}

Стайнем оцінювала пріоритет кар'єри над сім'єю так: «Саморозкриття — ось гідна мета життя». У «Революції зсередини» (1973) Стайнем наводить висновок із самоаналізу: «Я думаю, що істина полягає в тому, що пошук самих себе дає більше радості й добробуту, ніж все, що може запропонувати роман».

Перша сусідка Стайнем по кімнаті, Барбара Нессим, художниця з Нью-Йорка, згадує: «Я думаю, що Глорія завжди любила людство більше, ніж людей. Завжди більше цікавилася любов'ю до світу, ніж людською любов'ю».^{[джерело?]}

Філософські погляди Стайнем на дуалізм кар'єри й сім'ї фактично висловила у заяві пресі в 1988 році: «Я не можу любити в полоні».

• The Thousand Indias (1957)
• The Beach Book (1963), NY, Viking Press. OCLC 1393887
• Outrageous Acts and Everyday Rebellions (1983), NY: Holt, Rinehart, and Winston. ISBN 978-0-03-063236-5
• Marilyn: Norma Jean (1986), with George Barris, NY: Holt. ISBN 978-0-8050-0060-3
• Revolution from Within (1992), Boston: Little, Brown and Co. ISBN 978-0-316-81240-5
• Moving beyond Words (1993), NY: Simon & Schuster. ISBN 978-0-671-64972-2
• Doing Sixty & Seventy (2006), San Francisco, Calif.: Elders Academy Press. ISBN 978-0-9758744-2-4

• Офіційний сайт