Дорошевичинський десант

У перебігу радянської наступальної Білоруської операції кораблі Прип'ятського загону кораблів Дніпровської флотилії (командир флотилії каперанг Віссаріон Григор'єв) підтримували наступ частин 61-ї армії (генерал-майор Павло Бєлов) Першого Білоруського фронту.

З метою пришвидшення наступу армійське керівництво приймає рішення здійснити десантування силами 2-ї бригади річкових кораблів Дніпровської флотилії в селі Дорошевичі Петриковського району (Могильовська область).

Для десанту виділялася навчальна рота із складу 51-ї стрілецької дивізії та загін розвідників флотилії — всього 230 бійців. Командиром дивізіону призначався начальник дивізіону бронекатерів капітан-лейтенант І. П. Михайлов[1].

В Дорошевичах знаходилися 2 піхотні батальйони й декілька танків та гармат із складу 2-ї армії (генерал-полковник Вальтер Вайс).

Вночі на 2 липня 1944 року бронекатери виходять з місця базування по Прип'яті в Петрикові до Дорошевичів, за чверть до 8-ї ранку з катерів висаджується розвідувальний загін в 5 кілометрах східніше Дорошевичів; по цьому розвідувальна група та бронекатери одночасно рухалися до запланованого місця. Перед 10-ю годиною розвідники завели бій на східній стороні Дорошевичів задля відвернення уваги противника, в той час як з катерів висаджувався десант. В 11-й годині після бою Дорошевичі були зайняті радянськими десантниками за артилерійської підтримки бронекатерів. Зайняття Дорошевичів пришвидшило просування радянських сил вздовж Прип'яті у західному напрямі[1].

Радянське керівництво звітувало, що в бою було вбито кілька десятків німецьких солдатів та підбито 4 танки; з радянського боку загинуло 4 моряки та понад 10 поранено.

Командир групи димового маскування та дегазації молодший лейтенант Микола Чалий після артобстрілу підняв загін в атаку, проте був скошений кулеметною чергою; згодом йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно[2].

• Петриковський десант
• Боркинський десант
• Десант в Здудичах
• Пінський десант
• Дніпровська військова флотилія (СРСР)