Доісторична медицина

Первісні люди мало звертали увагу на свою гігієну — чистоту тіла і житла. Одяг змінювався тільки декілька разів протягом життя, і тому шкіра людей була брудна. В житлах кам'яної доби бруд накопичувався перед самими дверима і складав просто неймовірні «гори», який в теплу пору року надавав «чедового» аромату в житлі. Навіть мешканці будівель на палях бронзової доби, які мали під собою воду в достатку, не користувались нею для миття своїх жител. Залишки всього так довго лежали в хижинах, що дуже багато різного роду комах мали можливість відкласти в них яйця і пройти весь цикл розвитку.

В перших людей ми зустрічаємо вогонь, але їжа на початках не варилась, коріння різних рослин, плоди диких дерев їлись сирими, а вбита тварина з'їдалась без всякого готування. В середині четвертого періоду м'ясо вже варилось, але не в посуді, а у шкіряних мішках які наповнялись водою, після чого туди кидали розпечене каміння. Для їжі людині цього часу слугували великі ссавці такі як: коні, зубри, також мамонти, печерний ведмеді, леви, гієни; пізніше розповсюдились олені, вони стали головним предметом їжі. Людина інколи вбивала птахів, інколи ж могли їсти навіть щурів. Сумну особливість первісної людини складає та умова, що вона їла своїх побратимів (канібалізм).

У новокам'яному періоду кухонний посуд показує значне покращення; в ньому можна варити їжу прямо на вогні. Їжа робиться більш різноманітною. Вже входять в оберт домашні тварини, із злаків готується хліб, при чому для подрібнення зерен слугували млини, придумані різні збуджувальні напої: кумис та пиво. У бронзовій добі посуд стає ще кращим, млини також покращені, плоди досягли урізноманітнення так як з'явилось садівництво. Жахлива звичка їсти людське м'ясо все-таки збереглась і в цей період часу. В залізному періоді вживання алкогольних напоїв стало більш поширеним і люди почали готувати вино. В Америці звичним стало куріння тютюну.

Перші вказівки на поховання зустрічаються в епоху печерних тварин. Мертвих оді ховали в печері по сусідству де жили люди. Могильна печера закладалась камінням і слугувала місцем поховання для декількох трупів. Народи новокам'яного періоду користувались старими печерами для поховання; але також могли робити штучні печери, які прикривались зверху землею. У першій половині бронзового періоду кожен труп ретельно відокремлюється, або ж займав окреме приміщення. В другій половині бронзового періоду розповсюджена кремація, але ніколи не застосовувалось до всіх трупів. У залізному періоді помічається поворот до поховання в землю. В країнах де завжди літо швидке висихання трупа на сонці дало можливість до особливого звичаю, який був встановлений ще у кам'яній добі: померлого змазували олією і висушували біля вогню. На початку історичного періоду в Єгипті просте висушування замінилось бальзамуванням.

Погані умови існування первісної людини викликало більш чи менш тяжких хвороб і призводило це до передчасної смерті. Основні хвороби первісної людини — розлад травлення, хвороби шкіри, інфекційні хвороби, пошкодження які були отримані на полювання чи в бою. Людина льодовикового періоду, живучи в печерах, часто страждала подібними хворобами тварин — хворобами що стосувались кісток.

Зуби, в наслідок погано приготованої їжі і поганого розвитку кістяка, так стиралась у первісних людей, що зуби були не вище ясен. Такий стан зубів помічається не тільки у Європі, але й в Америці на черепах, котрі належали різноманітним періодам. Навіть у 12-ти річних дітей вже відбувалось руйнування жувальної поверхні зубів. Така ситуація вражала більше людей з півночі ніж з півдня. Зуби, вкриті винним каменем, із залишками їжі, очевидно, не тримались в чистоті. У зв'язку з хворобами зубів спостерігаються страждання щелеп: запалення окістя і розростання щелепи трапляються нерідко; зубні комірки спотворені. За станом зубів ми вже можемо до певної степені скласти уявлення про те, як часто первісні люди страждали зубною біллю.

Виразки вражали як голову, так і інші частини тіла і викликали навіть розлади кісток. На скелетах знайдені так рік і костеода кісток, періостит, атрофія та кісти. Комахи рясніли в погано утримувальних, брудних помешканнях і заповзали у вуха, де викликали страждання. В існуванні доісторичного сифілісу нема жодного аргументу сумніватись, хоча він був рідкісною хворобою на той час. На скелетах кам'яної доби і давніших тілах знаходять сифілітичні враження. Душевні хвороби загалом є частими у сучасних дикунів, і, якщо останніх можна порівнювати з доісторичними людьми, то доведеться визнати, що ці захворювання бували не рідко у первісних людей. Гомер, який описував події початку життєвого віку, говорить про божевілля, яким несподівано були вражені супутники Одіссея, і про душевний розлад під впливом пристрасті. Існування атрофії черепа в кам'яному періоді вказує на доісторичний ідіотизм. Про лихоманку та різних інфекційних хворобах є натяки в Гомера та й у Біблії також.

Наявність великої кількості хвороб в доісторичні часи змушувало людей звертатись за допомогою до медицини. Уявлення про природу хвороби виявляє лікування хвороби. Світогляд первісних людей характеризується словом "анімізм" або ж "фетишизм": всі люди і предмети мають душу; вона покидає нас під час сну або після смерті, але продовжує постійно перебувати біля живих; вона поселяється в здорову людину і викликає хворобу, і щоб її вигнати, необхідно зробити всякі хитрості. Отже, хвороба походить від загубленої та застряглої в чужому тілі душі; щоб вилікувати хворобу, необхідно вигнати дух. Це завдання виконує первісний лікар, використовуючи заклинання і даючи різноманітні засоби хворому. Від цього часу в глибокій давнині лікар був разом з тим і жрець і вступав у спілкування з невидимим світом.

Одночасно з цим існували мисливці та пастухи, які, спостерігаючи за навколишньою природою, випадково робили спостереження над лікувальними засобами деяких предметів і застосовували свої відкриття до лікування хвороб. Пізніше ці аматори спостережень перетворились у філософів і натуралістів і відняли у жерців мистецтво лікування. Жорстокі звичаї кам'яної доби показують багато пошкоджень при житті, на скелетах які було знайдено.Більшість ран зустрічається на голову, що залежало від характеру битв того часу; від стріл рани попадаються на різноманітних частинах тіла. Переломи кісток зустрічаються нерідко; результат їх загоєння свідчить про те, що доісторичний хірург вмів добре накладати пов'язки; між переломами є такі, при яких хороший результат можливий лише при хорошому накладенні пов'язки. Перші пов'язки накладались, ймовірно із глини. Таким чином доісторична хірургія володіла вже деякими способами лікування. Робились і дуже важливі операції - це показують нам скелети, в яких в черепі є сліди трепанації. Стан черепів показує те, що після таких операцій люди жили довго.