Зубр

Українське «зубр» та давньоруське ЗУБРЪ походять від праслов'янського *zǫbrъ (того ж походження, за найпоширенішою версією, й слово «ізюбр»). Аналогічно звучать назви тварини у білоруській (зубр, зубар), сербській (зубар/zubar), словенській (zober), словацькій (zubor), чеській та верхньолужицькій мовах (zubr). Польське żubr, ймовірне, запозичення зі східнослов'янських мов: у разі питомо польського походження було б *żąbr. Праслов'янське *zǫbrъ порівнюється з литовським stum̃bras, латиськими stumrs, sumbrs, sũbrs, прусським wissambris, але походження його досі неясне. За одною з версій, споріднене прусське слово wissambris вважається архаїчнішим і зіставляється з давньоверхньонімецьким wisunt та давньоісландським visundr («зубр»), а початкове «st-» литовського та латиських слів пояснюється впливом лит. stémbiа («він упирається») або stùmti («пхати», «штовхати», як і латис. stumt). У цьому разі припускається балтійське походження слов'янського слова. Друга версія порівнює *zǫbrъ з давньоіндійським jambālas («болото», «твань»), тлумачачи назву як «болотна тварина». Згідно з третьою версією, *zǫbrъ утворене від праслов'янського *zǫbъ («зуб», первісно — «гострий предмет»), що пов'язане з гострими рогами зубра[2][3].

Близький до бізона американського, з яким входить до одного роду. Обидва види можуть без обмежень схрещуватися, з цієї причини їх іноді розглядають як один вид.

Скелет зубра

Зубр це великий і могутній бик. Його біловезький підвид вважається найбільшим серед усього роду Bison. Маса сучасних дорослих самців біловезького підвиду досягає 850 кілограмів, кавказького 700. Довжина тулуба 3 метри чи навіть більше, висота в плечах від 1,6 до 2 метрів. Дані про звичний для них ріст у 2 метри і масу до 1 тонни, що зустрічаються в енциклопедіях та довідниках, ґрунтуються на обмірах тварин у XIX — першій половині-середині XX століття. Сучасні зубри дещо здрібнішали й поступаються за розмірами як своїм предкам (і їхнім опудалам) так і сучасним американським бізонам атабаським (підвид американських бізонів).

Передня частина тіла в зубра краще розвинута — вона значно масивніша, вища та ширша від задньої, загривок та перед спини видається горбом. Живіт підібраний і не провисає. Голова тварини масивна, вкорочена, з широким опуклим лобом, нахилена донизу. Роги в зубра невеликі та чорні, округлі, опуклі направлені вигином назовні (в сторони), а кінчиками догори. Вуха короткі й широкі густо зарослі шерстю. Очі маленькі й широко розставлені. Шия могутня, товста, без характерного для багатьох биків відвислого підгрудку. Ноги в зубра сильні, товсті, причому передні значно коротші задніх. Копита великі, опуклі, є також маленькі бокові копитця, які не досягають землі (рудименти). Хвіст у зубрів досить короткий з густою волосяною китицею на кінчику.

Крім рогів та копит, зубр вкритий густою шерстю і лише середина верхньої губи та передній край ніздрів голі. Спереду тулуба та на грудях шерсть довга і схожа на гриву, а на горлі та підборідді на бороду. Голова та лоб вкриті кучерявою шерстю. Ззаду шерсть коротка, що особливо впадає у вічі порівняно з довгою шерстю спереду, тож часом складається помилкове враження ніби задня частина в зубра гола, але це не так — уся шкіра в зубра вкрита шерстю.

Корови менші за биків на зріст, мають тонші та гладкіші роги. Шерсть на голові та шиї, а також борода менші ніж у самців. Зубренята відрізняються від домашніх телят великими головами, високим горбатим загривком та бородою, яка звішується з нижньої частини мордочки. Шерсть в молодих зубрів коротша, ніж у дорослих.

Літнє забарвлення зубра каштаново-буре. Голова помітно темніша за тулуб. Борода чорна, грива світло-каштанова. Зимове забарвлення темніше, окрім того, зимова шерсть довша, густіша та кучерявіша від літньої. Хвіст взимку також волохатіший.

Весняне линяння відбувається у середині травня — червні, причому до червня стара шерсть вилазить настільки, що зубри здалеку здаються голими. У вересні шерсть коротка, але підшерсток такий густий, що крізь нього не видно шкіру. До зими шерсть видовжується, особливо в передній частині тіла й на головах у самців. Шерсть на холці зубрів стирчить догори, тому тварини здаються набагато вищими.

Наявність зубрів у певній місцевості можна побачити за їхніми слідами та послідом, а також за об'їденою папороттю — у східноєвропейських лісах і на Кавказі нині немає інших тварин, які б їли папороть. Послід зубрів дуже схожий на коров'ячий.

Сучасне поширення зубра

Справжні, або європейські, зубри з'являються в європейському викопному літописі лише в останні 11,7 тисяч років, в голоцені, коли степові зубри разом з рештою плейстоценової фауни зникають[4]. Зубр був поширений у давнину в лісах Європи, в Україні зник в XVI–XVII ст. За «Червоною книгою України» (2009), «Історичний ареал виду від Піренеїв до Зах. Сибіру, Англія і пд. Скандинавія».

Зубр завдяки розмірам був дуже зручним та вигідним об'єктом полювання, тож наприкінці XIX - на початку ХХ століття вціліло лише дві природні популяції — у Біловезькій пущі та на Північному Кавказі у верхів'ях річок Лаби та Білої. В Біловезькій пущі наприкінці XIX століття жило до 1700 голів — тварин охороняли і регулярно влаштовували царські полювання. Саме з мисливською метою зубрів привезли також до Криму та до Гатчини. Активне полювання зменшило біловезьку популяцію до 737 особин в 1914 році. Перша світова війна та пов'язане з нею браконьєрство призвели до катастрофічного скорочення поголів'я. В 1917 році у Пущі залишилося 168 зубрів, а в 1918 лише 76. Частину тварин було вивезено до Німеччини. В лютому 1919 року був вбитий останній вільний біловезький зубр. Приблизно в той же час загинули невеликі популяції в Криму та Гатчині. Внаслідок громадянської війни припинилася охорона зубрів і на Кавказі. Бракон'єри винищили основну популяцію до 1924 року, в 1926 році бачили останніх особин. Кавказький підвид зубра було знищено.

Типове стадо зубрів

Така велика та гарна тварина як зубр привертала до себе увагу, тож з'явилася ідея відродити цих тварин. У 1923 році виникло Міжнародне товариство з охорони зубра. Було здійснено облік усіх зубрів, що залишалися у зоопарках світу — було знайдено 53 особини. До 1938 року чисельність зубрів збільшилася до 97 — 43 биків та 54 корів, причому лише один зубр був народжений на волі 1913 року у Біловезькій Пущі. Зубр став одним з перших видів, який зберігся у зоопарках після винищення в природі. Великого удару зубрам завдала Друга світова війна, коли загинуло біля половини всього стада і лише по її закінченні кількість зубрів почала поступово зростати. Спершу зубрів випустили на волю у Біловезькій Пущі, як в польській, так і в білоруській (тоді ще радянській) її частині. Пізніше в міру збільшення поголів'я зубрів випустили і в інших місцевостях. Загалом можна сказати, що біловезький підвид зубра було врятовано.

Зубри з Польщі у заповіднику Педуря-Домняске

По-іншому склалася доля кавказького підвиду. Чистокровних кавказьких зубрів після винищення природної популяції не збереглося. Щоправда, в деяких зоопарках були тварини з домішкою крові кавказького зубра — гібриди з біловезькими зубрами чи американськими бізонами. В 1940 році розпочалася робота з відновлення кавказького зубра методом племінної роботи та селекції завдяки поглинальному схрещуванню. Тварини загинули під час Другої світової війни, тож первісний підвид кавказького зубра було втрачено. Однак у другій половині XX століття було вирішено відновити кавказьку популяцію — було створене стадо з зубрів та зубробізонів, яких випустили в деякі заповідники на Північному Кавказі. З часом, буквально за кілька поколінь, ці тварини, в яких практично не було крові кавказьких зубрів, почали дуже сильно нагадувати підвид, який тут колись жив. Вони помітно змінилися морфологічно, ще більше змінилася їхня поведінка. Тому хоч за походження популяція сучасних кавказьких зубрів не є спадкоємицею історичної, але морфологічно та поведінково схожа на неї.

В Україні на початок 1990-х рр. утримувалися 10 популяцій у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях. Хоча вид має статус «Зниклий у природі», за тим же виданням виходить, що «Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської області».

Популяція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX ст. у зоологічних парках і приватних угіддях. В Україні вид розселяють, починаючи з 1965 року. У 1988 році в Україні на волі налічувалося близько 440 особин: у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях.

Перебуває в лісах з вирубками, луками та болотами. Тримається невеликими стадами — до 50 особин.

Оскільки біловезький та кавказький зубри помітно відрізняються морфологічно, то їх виділяють у два підвиди.

Біловезький підвид (лат. Bison bonasus bonasus (L.)) більший, висота дорослих самців в плечах досягає 185–200 сантиметрів. Має видовжені копита довжина яких на передніх ногах дорослого бика 9-10,5 сантиметрів, на задніх 10-11,5 сантиметрів. Довжина бокових копитець на передніх ногах 4-5,5 сантиметрів, на задніх 4-5,5 сантиметрів. Волосяний покрив прямий, або часом слабозакручений на боках та в області тазу. Довжина бороди дорослого самця 37-40 сантиметрів, а волосся на нижній стороні шиї 18-25 сантиметрів. Забарвлення біловезького зубра відносно світле — сірувато-буре з охристим відтінком.

Кавказький зубр (лат. Bison bonasus caucasicus) був легший, стрункіший та тонконогіший. Розміри менші — зріст дорослого бика в плечах близько 160 сантиметрів. Копита короткі, високі та заокруглені. Довжина передніх 7-8,5 сантиметрів, задніх 7,5-9 сантиметрів. Довжина бокових копитець, як передніх, так і задніх, 2,5-3,5 сантиметри. Шерсть дуже кучерява, на тілі закрутанці маленькі, на голові та шиї великі. Борода в кавказького зубра значно коротша, ніж в біловезького і не перевищує 25 сантиметрів, волосся на нижній стороні шиї до 15 сантиметрів. Забарвлення темніше ніж у біловежця, коричнево-буре з шоколадним відтінком. Дотепер чистокровні особини кавказького зубра не збереглися, лише в неволі є особини з домішкою крові цього підвиду. Теперішні кавказькі зубри є наново створеною популяцією з зубрів та зубробізонів. Однак дуже цікавим є той факт, що за кілька поколінь ця популяція зазнала суттєвих морфологічних змін і зараз за своїм виглядом та поведінкою дуже нагадує зниклих ще в 1926 році справжніх кавказьких зубрів.

Зубри історично мешканці дорослих змішаних лісів, при цьому біловезька популяція мешкала в рівнинних, а кавказька у гірських лісах. Зазвичай зубри обирають собі певну ділянку, зазвичай біля річки, на якій і пасуться. В разі нестачі корму тварини шукають собі нових ділянок. Болотистих місцин зубри уникають і відвідують їх лише в посуху коли навіть такі ділянки підсихають. В давнину, коли в європейських лісах ще жили тури, ці два види биків ділили між собою екологічні ніші — тури жили у вологих та болотистих низинах, а зубри у сухих лісах. Навесні зубри тримаються біля річок, а з початком літа переходять пастися у глибину лісу. В найбільшу спеку ховаються в найгустіших тінистих заростях. Від кусючих комах тварини рятуються в сухих місцях та в місцинах де ліси продуваються вітром.

Біловезькі зубри жили переважно у листяних лісах, кавказькі - в ялицевих з домішками буку, в'язу, грабу та інших листяних порід. Паслися вони переважно на галявинах та схилах балок, але при цьому віддаючи перевагу найрівнішим ділянкам. Влітку кавказькі зубри піднімалися до верхньої межі лісів де було чимало корму, а самі тварини не страждали від спеки та докучливих комах.

Охота в зубрів відбувається наприкінці літа й на початку осені — в серпні-вересні. В сезон розмноження бики риють копитами землю, труться об дерева, б'ються між собою, але при цьому на відміну від домашньої худоби не ревуть. Як і в людей вагітність триває 9 місяців, тож пологи припадають на кінець квітня - травень. В корови народжується одне зубренятко яке вона рік вигодовує молоком, але дитинча не покидає матір протягом двох років, хоч на другий вже харчується самостійно. Статевої зрілості зубри досягають у шестирічному віці, іноді раніше. Охота в самиць трапляється раз на 3 роки.

Влітку зубри харчуються переважно травою і значно менше корою дерев, взимку їдять багато гілочок та кори, а часом можуть навіть їсти хвою. В наших широтах зубр — єдина тварина, що регулярно їсть папороть.

Більшу частину дня зубри сплять чи дрімають, хоч зрідка можуть пастися і вдень, але зазвичай на пашу чи до водопою вони йдуть звечора за три-чотири години до заходу сонця.

Історично зубри стадні тварини — навіть старі самці зазвичай трималися маленькими групками, а звичайними були стада в 6-8 та більше голів. В Біловезькій пущі траплялися стада до 50-60 голів, на Кавказі таких великих не було. Зараз зазвичай популяції в заповідниках невеликі, що відбивається на розмірі колективів, які утворюють тварини. В нормі стадо зубрів складається з корів, їхніх телят та молодих бичків 2-3 років. Дорослі самці тримаються окремо.

На відміну від домашніх корів зубри мовчазні тварини, мукають вони лише зрідка і дуже тихо — їх не чути вже за кілька десятків кроків.

До інших тварин зубри ставляться вороже — особливо до інших великих травоїдних. В Біловезькій пущі біля годівниць зубрів знаходили трупи вбитих ними коней, лосів та оленів. Людей зубри зазвичай уникають, якщо людина підходить дуже близько, то можуть погрожувати — метеляти головою, наставляти роги, злостиво сопіти. Нападають на людей украй рідко.

Природними ворогами зубрів є ведмеді, вовки, леопарди (на Кавказі) та рисі. Жодна з цих тварин на одинці не становить загрози для дорослого зубра, однак вони можуть полювати на молодь, а зграя вовків часом небезпечна навіть дорослим особинам.

Цікавою особливістю зубрів є те, що ці масивні тварини чудово стрибають.

Полювання на зубра, Італія, бл. 1900 р.

Зубри були доведені до стану видів під загрозою зникнення через надмірний і неконтрольований промисел. У більшості країн зникнення зубра відбулося протягом 17-19 століть, і остаточно вид був донищений у багатьох місцях під час першої світової війни. Ця ситуація вимагала заходів з охорони виду, включно із забороною полювання, заходи з відновлення втрачених популяцій, створення заповідних ділянок в місцях поселення цих биків.

Завдяки заходам, що запроваджуються, кількість зубрів у світі та в Україні поступово відновлюється. Зокрема, з 1965 р. їхня чисельність збільшилась на 350 голів.

Вид має кілька незалежних охоронних категорій. Він занесений до:

• Червоної книги України (постійно, починаючи з 1980 року),
• Червоної книги МСОП (постійно),
• Європейського Червоного списку (1991).

Ці статуси охорони не допомагають зубрам виживати. Зокрема, в Україні зубр став популярним об'єктом полювання серед політиків та депутатів усіх рівнів, а також просто багатіїв. Через це чисельність виду знову стрімко скорочується. За останні 20 років зубр зник у багатьох місцях, де раніше його було відновлено.

Полювання на зубрів у багатьох країнах заборонено або обмежено. Це пов'язано з малими темпами розмноження тварин та дуже великим попитом на них як об'єктів полювання. Там, де приріст популяцій зубра є високим (насамперед, у Білорусі), дозволені полювання. Такі полювання часто є комерційними, з метою залучення нових додаткових коштів на охоронні заходи.

Слід продовжувати розселення, створюючи невеликі, по 25-50 голів, стада в мисливських господарствах.

В Україні та суміжних країнах зубри не виживають поза заповідниками і взагалі поза турботою природоохоронних організацій, і їх швидко знищують браконьєри. Через великі ризики браконьєрства, великі розцінки на незаконні полювання та великі штрафи у випадку виявлення недостач господарства не зацікавлені в участі у програмах зі збереження зубра.

Випадки браконьєрства на зубра в Україні майже ніколи не розслідуються, хоча цього вимагають і природоохоронні організації, і зоологи[11]. Упродовж багатьох останніх років зубрів винищували під виглядом «селекційного відстрілу»[12], який практикується в Україні з 2001 року[13] і який не застосовують для жодного іншого виду ссавців. Це була особлива витончена форма браконьєрства, коли під таким приводом організовувалися полювання для сановитих і багатих осіб. Тепер така практика припинена.

Щорічно від рук браконьєрів в Україні гине до 30 зубрів. А народжуються й доживають до продуктивного віку близько 20 особин. При сучасному рівні браконьєрства зубри повністю зникнуть до 2025 року. У відкритому листі до браконьєрів природоохоронці у 2008 році писали: «Шановні браконьєри, всі наші листи на захист зубрів до Мінприроди, Держкомлісгоспу, Прем'єр-міністрові й Президентові України залишилися без уваги. Цих державних діячів не цікавить захист унікальної тварини. Тому в нас залишається лише остання розпачлива надія просити вас, шановні браконьєри, хоча б тимчасово припинити винищувати зубрів, дати їм можливість розмножитися»[14]. У «Червону книгу України» (2009) зубра включено як винищений браконьєрами вид з категорією «Зниклий у природі»[15]. Причиною зникнення виду вказано: «браконьєрство і недбале ведення мисливського господарства.».

Зубри в Київському зоопарку (2012 р.)

Зубриця з зубреням

• Довжина тулуба — 3 м
• Висота у холці — 2 м
• Висота у крупі — 1,6 м
• Маса — 1 тонна
• Тривалість життя — 23-25 років
• Гін — від середини липня до вересня
  • в наш час^[коли?] чітка сезонність гону порушена
• Термін вагітності — 9 місяців (262–267 діб)
• Статеве дозрівання — 1,5-2 роки
• Максимальні розміри в 5-6 років
• Бик приблизно на 1/3 більше корови
• Перше отелення — в 4 роки
• В сприятливих умовах розмножуються щорічно
• Жирність молока — до 12%
• Годують телят до 5 місяців, інколи до року.
• Період репродукції:
  • корови — з 3 до 18 років
  • бика — з 5 до 15 років
• Маса телят при народженні — 19-25 кг
• Через 1,5 години після народження теля вже йде за матір'ю
• Теля їсть траву з 19-22 днів від народження

• 
  Монета України
• 
  Поштова марка Молдови
• 
  Литовський талон
• 
  Герб Берестейської області
• 
  Зубрівка

• Зубр // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 517. — 1000 екз.
• С.В. Межжерін. Зубр // Червона книга України
• Зубр. Нескорений
• В Україні зникають зубри (рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Зубр на сайті «Ловецтво України»
• Тема «Полювання на зубра» в укрнеті (8,8 тис.)
• Тема «Браконьєрство і зубр» в укрнеті (33,1 тис.)
• Рік зубра в Україні
• I. Parnikoza, V. Boreiko, V. Sesin, M. Kaliuzhna History, current state and perspectives of conservation of European bison in Ukraine // European Bison Conservation Newsletter Vol 2 (2009) pp: 5-16^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Зубр в українській культурі: трудний шлях та непевний фінал
• Зубр в Червоній книзі України
• Конотопські зубри
• Повернення зубрів

• Герус К., Крижанівський В. Сучасний стан популяцій зубра в Україні // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2005. — Випуск 39. — С. 110–113.
• Зубр в Беларуси : монография / П. Г. Козло, А. Н. Буневич ; Нац. акад. наук Беларуси [и др.]. - Минск : Беларуская навука, 2009. - 318, [12] с. : ил., табл. - Библиогр.: с. 297-313. - 500 прим. - ISBN 978-985-08-1090-8