Драннік Георгій Миколайович

Гео́ргій Микола́йович Дра́ннік (16.03.1941) — український лікар-імунолог та алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

Драннік Георгій Миколайович
Народився 16 березня 1941(1941-03-16) (80 років)
Умань
Країна  СРСР Україна
Діяльність професор
Alma mater Харківський національний медичний університет
Заклад Інститут урології НАМН України
Посада завідувач лабораторії імунології
Звання професор
Ступінь доктор медичних наук
Нагороди

З життєпису

Народився 1941 року в місті Умань. 1965 року з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут; працював лікарем-біохіміком у клінічному санаторії «Конча-Заспа».

Від 1968 року — в Інституті урології АМНУ. 1971 року закінчив аспірантуру; молодший науковий співробітник, від 1976-го — старший науковий співробітник,. 1980 року захистив дисертацію доктора медичних наук — «Механізми відторгнення алогенної нирки і можливості диференційованої на них дії». З 1980-го — завідувач лабораторії імунології; одночасно від 1987 року — керівник Українського центру клінічної імунології. 1986 року здобув вчене звання професора.

З 1994 року — засновник і завідувач кафедри клінічної імунології та алергології (з курсом дитячої клінічної імунології) Національного медичного університету. Є фундатором служби клінічної імунології в Україні.

Брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів (Донецьк, Запоріжжя, Львів). Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України — з питань клінічної та лабораторної імунології (в 1992—2004 роках).

Організатор та перший президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (від 1999 року).

Від 1998 року — засновник та та головний редактор журналу «Імунологія та алергологія».

Під його керівництвом підготовлено 9 докторів та 27 кандидатів медичних наук.

Є автором першого підручника з клінічної імунології та алергології українською мовою, 3 посібників, 7 монографій, близько 600 друкованих робіт, 11 авторських свідоцтв, 38 патентів.

Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

Напрями наукових зацікавлень:

  • трансплантаційна імунологія та імуногенетика
  • порушення імунітету в осіб з урологічними та нефрологічними патологіями, із синдромом підвищеної втоми та ознаками вторинного імунодефіциту
  • імунопатогенез в подружжі
  • взаємозв'язок між антигенами системи HLA та схильністю до уронефрологічних захворювань.

Серед робіт:

  • «Система імунітету при захворюваннях внутріщніх органів»
  • «Імунітет та інфекція при пересадці нирки», 1986 (співавтор)
  • «Імунофрологія», 1989
  • «Генетичні системи крові людини та хвороби», 1990 (співавор)
  • «Імунотропні препарати», 1994 (співавтори Ю. А. Гриневич, Г. М. Дизик)
  • «Клінічна імунологія та алергологія: навчельний посібник», 1999, 2003, 2006
  • «Дослідження впливу препаратів „Ербісолу“ на функціональну активність T-хелперів II типу за продукцією ІЛ-4 та ІЛ-10 in vitro», 2003, співавтори В. Є. Дріянська, О. В. Назар, О. М. Ніколаєнко, В. С. Папакіна, В. Й. Фесенкова
  • «Основні принципи діагностики та лікування інфекцій, викликаних a-герпесвірусами І-ІІІ типів», 2004, співавтори Л. М. Білянська, В. Є. Казмірчук, С. О. Крамарев, М. А. Мазепа, Г. О. Потьомкіна, В. В. Чоп'як
  • «Вплив ербісолу ультрафарм при рецидивуючій герпетичній інфекції на продукцію ІЛ-4, ІЛ-10 та експресію активаційних молекул», 2006 (співавтор).

Серед патентів:

Серед учнів: Луньова Ганна Геннадіївна, Курченко Андрій Ігорович.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.