Дронівка

Село Дронівка знаходиться між двома річками: Бахмутка та Сіверський Донець. Місцевість, де знаходиться Дронівка, відома в історії України та Росії. Тут в 1571 році Московський уряд утворив 7 донецьких сторож, щоб пильнувати за переходом татар.

В 1740 році для пошуку срібних скарбів в дикий Бахмутський степ приїздила експедиція білгородських купців І.Морозова, Г.Фефелова та інших. Вона дослідила район Сіверського Дінця. Пошуки руд в Бахмутській провінції зацікавили Бергколегію. Сюди в 1744 році, був направлений вчений, що вчився в Німеччині з Ломоносовим Густав Рейзер. Прибув він до Бахмута, звідти в супроводі солдат і працівників приїхав на Донець, до гирла річки Бахмут, дослідив і наніс цей район на план під назвою «Річки Донець і Бахмут в провінції Бахмутській».

В другій половині XVIII століття Московська держава почала заселяти південні кордони, щоб створити охоронну смугу від нападу татар. Лівий берег Сіверського Дінця був заселений містечками: Маяки, Райгородок, Ямпіль, Сухареве містечко і на правому березі Закітне, Крива Лука.

Є легенда про перших поселенців села Дронівка. Розповідають, що пан, який жив в Закітному, кожного літа посилав чотирьох пастухів, молодих хлопців пасти табун коней на острів у гирлі річки Бахмут. Так було кілька років, на зиму гнали коней в Закітне. Пізніше пан збудував стайню, вівчарню і почав не тільки влітку, а й зимою тримати худобу. Хлопці підросли, стали дорослими і поженились. Так і з'явились перші хати поселенців Дронівки. Це Прусаченки, Дроботенки, Чередніченки та Світайли. По усному переказу хутір назвали Дранівка на честь козацького отамана Семена Драного, який очолив козаків у Булавінському повстанні в 1708 році. В урочищі Крива Лука вони вели бій з царськими військами Петра І, де Драний загинув і козаки вивезли його тіло з поля бою і тут на березі Дінця поховали. Назва Драновка писалась на військових картах в часи світової війни. Пізніше стала називатись Дронівкою.

По розповідям старожилів, після реформи 1861 р. селяни Дронівки викупили в кредит у пана землю і почало селянське товариство на ній господарювати. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії, Ізюмського повіту, виданим в Санкт-Петербурзі 1869 року, Дронівка — село приватне, у ньому 18 дворів, 112 жителів. Земля біля села належала, крім селян, поміщикам Сумцову, Ягоренку і іншим. Селяни мали дві і менше десятини землі на душу.

В 90 роках XIX століття і пізніше мешканці села ходили за десять верст на заробітки до Кам'янської казенної зрошувальної дільниці, де керуючим був Монтиграс. В 1917 р. в селі проживало 60-70 сімей. В 1930 р. в селі організувався колгосп, у якому об'єдналось більше 90 сімей, у ньому було 800 гектарів землі, трактор «Фордзон», 80 коней, плуги, борони.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 37 людей[1].

На війну пішли воювати 105 односельчан, загинуло 89 жителів села. У жовтні 1941 року село було окуповане нацистами. У Дронівці є братня могила радянських воїнів (пам'ятник 1984 р.) та могила радянського воїна С. П. Жуловського 1943 р. (пам'ятник 1965 р.).

Щороку на береги Дінця в Дронівку приїжджають на відпочинок тисячі туристів, рибалок, грибників, дітей і батьків в оздоровчі табори, туристичні бази. Художній колектив місцевого будинку культури щорічно організовує свята на березі Дінцю: День молоді та Івана Купала. Участь в яких беруть художні гуртки району та навіть і області.

Майже двадцять років в Дронівку приїздили артемівські археологи на чолі з С. Й. Татариновим, які робили розкопки. Знайдені скарби зараз експонуються в Бахмутському історико-краєзнавчому музеї. Завдяки дослідженням дореволюційних і радянських археологів М. В. Сібілева, О. С. Федоровського, Д. Я. Телегіна, В. О. Городцова, С. Й. Татаринова доведено, що поселення на берегах Дінця відносяться до 2 — 1 тис. до н. е.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Вид герба є щит прямокутної форми, закруглений донизу. Верхня частина щита обрамляється смугою з чорно-жовтих квадратів, що чергуються.

Фон щита розділений на три рівновеликі горизонтальні смуги: чорну, блакитну і зелену.

Нижня смуга — чорного кольору — символізує родючу землю. Середня смуга — блакитного кольору — символізує річку Сіверський Донець. Верхня смуга — зеленого кольору, символ зелених лісових масивів, що розкинулися на території Дронівської громади.

У нижньому полі, на чорному тлі, у правому куті — колосок пшениці; в лівому куті — суцвіття кошику соняшнику, які символізують основні сільськогосподарські культури.

Внизу напис жовтими буквами «Дронівська громада», що вказує на приналежність герба.

У верхньому полі зеленого кольору в правому куті знаходиться трикутник блакитного кольору, у якому зображений схід сонця, що символізує перспективний розвиток суспільства; в лівому куті зображена гілка дуба — символ дубового лісу.

Прапор громади: прямокутне полотнище із співвідношенням ширини до довжини 2: 3, розділене на три горизонтальні смуги:

• Верхня смуга зеленого кольору займає 1/2 ширини прапора;
• Середня смуга синього кольору займає 1/3 ширини прапора;
• Нижня смуга чорного кольору займає 1/6 ширини прапора.

У центрі смуги зеленого кольору розташоване жовте півколо, з якого виходять 13 променів (символ сонця).

Зелений — колір надії, радості і здоров'я, лісових багатств.

Синій — колір вірності, чесності, бездоганності, символізує річку Сіверський Донець, яка об'єднала на своїх берегах населення громади.

Чорний колір символізує силу, символ родючості землі.

Сонце — символ життєвої енергії, краси, безсмертя, гармонії.