Друга пісня про Ґудрун

Друга пісня про Ґудрун (Guðrúnarkviða II), або Давня пісня про Ґудрун (Guðrúnarkviða hin forna) вважається найдавнішою піснею з циклу про Сіґурда.

Ґудрун знайшла коня Сіґурда Ґрані й зрозуміла, що Сіґурд загинув. Ілюстрація на фарерськійe марці, автор Анкер Елі Петерсен.

Пісня була складена до 1000 року й була збережена в не надто гарному вигляді. Але навіть в такому вигляді вона прислужилася до написання Саґи про Вьольсунґів, в якій її широко цитовано. Як вважає Генрі Адамс Беллоувс, це єдина давньоскандинавська поема, написана у період до 1000 року в циклі про Сіґурда, що дійшла до нас у майже незміненому стані. Інші давні поеми (Мова Реґіна, Мова Фафніра та Мова Сіґрдріви) є збірками фрагментів, а від Давньої пісні про Сіґурда збереглося лише закінчення. Інші поезії циклу переважно датуються ХІ та ХІІ століттями.

Беллоувс припускає, що ця пісня може походити від німецького «плачу», адже Сіґурд в цій пісні гине в лісі, як і в Пісні про Нібелунґів, а не в ліжкові. Інші елементи, які наближають цю пісню до германської традиції, — це матір та брати Ґудрун, які наполягали на її одруженні з Атлі, вбивство Ґьюкунґів та відплата за це Атлі.

Опис

Конунґ Тьйодрек зупинився при дворі Атлі, втративши багатьох своїх воїнів у битві.[1]

Тьйодрек та дружина Атлі Ґудрун саме залишилися на самоті й обговорюють свої неприємності.[2] Ґудрун оповідає Тьйодрекові, що вона була ще молодою дівою, коли її батько Ґьюкі видав її за Сіґурда з приданим у вигляді золота. Але потім її брати убили її чоловіка Сіґурда:

4. Grani rann at þingi,
— gnýr var at heyra, 
en þá Sigurðr
sjalfr eigi kom;
öll váru söðuldýr
sveita stokkin
ok of vanið vási
und vegöndum.[3]
4. Ґрані їхав на тінґ, —[4]
гуркотіла земля,—
але Сіґурд
сам не приїхав;
всі коні були
мокрі від поту,
втомлені були
везти убивць.[5]

Ґудрун бере коня за поводи й починає ридати, розуміючи, що трапилося:[6]

5. Gekk ek grátandi
við Grana ræða,
úrughlýra
jó frá ek spjalla;
hnipnaði Grani þá,
drap í gras höfði,
jór þat vissi,
eigendr né lifðu-t.[3]
5. Ходила я плакати
з Ґрані говорячи,
вся залита сльозами
його я допитувалась;
похнюпився Ґрані,
до трави похилився,
про те він знав,
що хазяїн вже мертвий.[5]

Коли вона зустріла своїх братів, Ґуннар похилив свою голову, а Гьоґні сказав їй про те, що Сіґурда убито, й разом з собою він забрав їхнього брата Ґуторма.[7] Далі він говорить їй, що вона може знайти Сіґурда на південній дорозі, там, де кричать ворони та завивають вовки. Ґудрун іде у ліс в пошуках решток, полишених вовками, й знаходить Сіґурда.

Знайшовши Сіґурда Ґудрун не почала ридати над його тілом і заламувати руки,[8] хоча й була настільки засмучена, що не хотіла жити. Вона пішла в гори й подорожувала так протягом п'яти днів, доки не побачила палати Гальфа у Данії, де й зупинилася на три з половиною роки з Торою, донькою Гакона.[9]

Тора та Ґудрун розважаються вишиванням на гобеленах південних палат, данських лебедів та воїнів:

16. Skip Sigmundar
skriðu frá landi,
gylltar grímur,
grafnir stafnar;
byrðu vit á borða,
þat er þeir börðusk
Sigarr ok Siggeirr
suðr á Fjóni.[3]
16. Корабель Сіґмунда
відпливав від землі,
весь в золотих обличчях
і розписаний з боків;
вишили ми ще,
як вони бились,
Сіґар і Сіґґейр,
на півдні у Фьйоні.[5][10]

Її матір Ґрімгільд[11] просить своїх синів Ґуннара та Гьоґні про свого роду вергельд, який вони мають сплатити своїй сестрі за вбивство її чоловіка Сіґурда та її сина Сіґмунда, й вони обидва готові розрахуватися з сестрою.[12] Ґудрун зустрічає свою матір, братів та Вальдара, короля Данії, а також трьох чоловіків на імена Яріцлейф, Еймод та Яріцскар.[13]

Вони хочуть піднести Ґудрун подарунки, аби розрадити її, але вона їм не вірить. Тоді її матір дає їй випити якийсь напій, зілля забуття:[14]

Færði mér Grímhildr
full at drekka
svalt ok sárligt,
né ek sakar munðak;
þat var of aukit
jarðar magni,
svalköldum sæ
ok sónum dreyra.
Váru í horni
hvers kyns stafir
ristnir ok roðnir,
— ráða ek né máttak,—
lyngfiskr langr,
lands Haddingja
ax óskorit,
innleið dyra.[3]
21. Піднесла мені Ґрімгільд
ріг із напоєм
прохолодним, терпким;
щоб забула я про горе;
було його зварено
зі сили землі,
крижаної води морської
та синової крові.
22. Було на тім розі
багато різних символів
намальовано й вибито,—
прочитати я їх не могла,—
довга вереску риба,
землі Гаддінґі
колос незрізаний,
нутрощі звірів.[5]

Далі пісня оповідає про те, що Ґудрун усе забула й троє королів[15] стали перед нею на коліна, а Ґрімгільд завела свою мову. Її матір сказала їй, що віддає їй усі скарби її батька, а також її стануть скарби Будлі, бо відтепер вона стане дружиною Атлі.

«Húnskar meyjar,
þær er hlaða spjöldum
ok gera gull fagrt,
svá at þér gaman þykki;
ein skaltu ráða
auði Buðla,
gulli göfguð
ok gefin Atla.»[3]
26. «Гунських дів,
ткаль майстерних,
що золотом шиють,
на розраду тобі;
будеш хазяйкою
всіх скарбів Будлі,
вбирайся у золото
й вийди за Атлі.»[5]

Ґудрун відповідає, що не бажає одружуватися з Атлі, але її матір наполягає на тому, що у шлюбі з Атлі вона буде такою ж щасливою, якою б була, якби були в живих Сіґурд та її син Сіґмунд. Більше того, якщо вона не одружиться з Атлі, то житиме до кінця віку без чоловіка. Ґудрун відповіла, що не варто б її матері так прагнути відіслати її до гунів, й прорікає, що Атлі уб'є Ґуннара та виріже серце Гьоґні. Ґрімгільд починає ридати після такого пророцтва й говорить до Ґудрун, що вона має відіслати Ґудрун до Атлі.

Ґудрун закінчує свій плач словами, що вийде за Атлі лише заради своїх родичів. Вона не була щаслива з Атлі й втратила своїх синів, коли помирали її брати,[16] в результаті вбивши Атлі.

Вона їхала до Атлі спочатку протягом тижня по снігові, тоді тиждень пливла водою й останній тиждень по висушеній землі.[17] Вони прибули до високих стін й сторожа відкрила їм ворота.

Далі в тексті відсутня значна частина тексту, після чого починається розмова Атлі та Ґудрун щодо його снів:

«Svá mik nýliga
nornir vekja»,—
vílsinnis spá
vildi, at ek réða,—
«hugða ek þik, Guðrún
Gjúka dóttir,
læblöndnum hjör
leggja mik í gögnum.»[3]
38. «Мені так нещодавно
норни віщували,—
розгадали ті сні,
що мене турбували,—
бачив я тебе, Ґудрун,
Ґьюкі донько,
з мечем, що пронизує
мене. Я мертвий лежу.»[5]

Не розуміючи значення своїх снів, Атлі описує, як в майбутньому він з'їсть своїх власних дітей, поданих йому на стіл їхньою матір'ю Ґудрун в помсту за смерть її братів від руки Атлі.

Hugða ek mér af hendi
hauka fljúga
bráðalausa
bölranna til;
hjörtu hugða ek þeira
við hunang tuggin,
sorgmóðs sefa,
sollin blóði.
Hugða ek mér af hendi
hvelpa losna,
glaums andvana,
gylli báðir;
hold hugða ek þeira
at hræum orðit,
nauðigr nái
nýta ek skyldak."[3]
41. «Я снив, що власноруч
яструбів запускав я,
спраглих до їжі,
лиху на здобич;
бачив серця їх,
з медом я їв їх,
ковтаючи горе,
перемащені кров'ю.
42. Я снив, що власноруч
щенят відпустив я,
не маючи талану,
вони обидва скавучали;
плоть снив я їхню,
що їжею стала,
і змушений був
я їсти її.»[5]

Поема закінчується кількома строфами, промовленими Ґудрун, в яких вона пояснює ці сни майбутнім жертвоприношенням.

Примітки

  1. Беллоувс коментує тут таким чином: Тьйодрек є відомим Теодоріхом Великим, королем остґотів, який був відомий у германських легендах під іменем Дітріха Бернського. В германських героїчних легендах спочатку було доволі поширено практику поєднання разом Аттіли (Етцель, Атлі), який помер 453 року, з Теодоріхом, який народився лише 455 року, й на додаток ще зробити їх сучасниками Германаріха, який помер 376 року. В германських легендах Германаріх обіймає місце справжнього ворога Теодоріха Одоакра. І саме у битві проти Германаріха/Одоакра Тьйодрек втратив багатьох своїх воїнів у цій поемі.
  2. Пор. з Третьою піснею про Ґудрун, в якій Ґудрун обвинувачують у нещирості з Тьйодреком під час цієї бесіди.
  3. Guðrúnarkviða in forna на Heimskringla.no.
  4. Пор. з Давня пісня про Сіґурда.
  5. Переклад Ілька Біленко-Шумахера.
  6. Наприкінці Давньої пісні про Сіґурда коментатор зачіпає питання існування двох версій смерті Сіґурда й посилається на авторитетність «германських чоловіків» з їх версією про загибель Сіґурда у лісі. Альтернативна версія, в якій Сіґурд гине у своєму ліжкові, з'являється у Короткій пісні про Сіґурда, Підбурюванні Ґудрун, Мові Гамдіра та в Сазі про Вольосунґів. У Сазі про Вьольсунґів його зведений брат Ґуторм намагався убити його двічі. Першого разу він схибив, бо перелякався сяяння Сіґурдових очей, тож мусив дочекатися, поки Сіґурд засне. Версія про вбивство Сіґурда у лісі також з'являється у Пісні про Нібелунґів та Сазі про Тідрека.
  7. Беллоувс звертає тут увагу на те, що смертельно поранений Сіґурд убиває свого вбивцю Ґуторма в обидвох версіях.
  8. Пор. з Першою піснею про Ґудрун.
  9. Беллоувс (й не лише він) ідентифікує Гальфа як Альфа, сина Гьяльпрека, другого чоловіка Сіґурдової матері Гьйордіс. Тора з'являється у Пісні про Гюндлю як дружина Даґа, одного з синів Гальфдана Старого, та матір Альфа (цього Гальфа?). Останнє припущення підтримується не усіма дослідниками.
  10. Фьйон — назва острову в Сазі про Вьольсунґів.
  11. Ґрімгільд тут названо королевою ґотів. Так само її сина, Ґуннара, називають «королем ґотів» у Мові Ґріпіра. Вважається, що «ґотами» було прийнято називати германців загалом.
  12. Тут Беллоувс зазначає, що Атлі погрожував бурґундцям війною, якщо вони не видадуть за нього Ґудрун.
  13. Яріцлейф, Еймод та Яріцскар — посланці від Атлі, якого в пісні названо «Довгобородим». Але імена ці не є гунськими, двоє з них явно руського походження. Беллоувс, Біленко-Шумахер та низка інших дослідників вважають, що Яріцлейф може бути Ярославом Мудрим, а Яріцскар — Володимиром Великим. За Саґою про Вьольсунґів та більшістю дослідників ця зустріч відбулася в Данії, але Беллоувс вважає, що ймовірніше ми втратили частину тексту й сама зустріч насправді вже відбувається у палаці її братів.
  14. За однією з версій історії, це саме зілля вона дала також й Сіґурдові.
  15. Це можуть бути як троє посланців Атлі, так й Ґуннар, Гьоґні та невідомий третій брат.
  16. Що відсилає нас до помсти Ґудрун, описаної в Загибелі Ніфлунґів, коли вона відплачує за загибель своїх братів вбиваючи своїх синів від Атлі Ерпа та Ейтіля.
  17. Було багато невдалих спроб простежити цей шлях від Вормсу в Німеччині вниз за Дунаєм.

References

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.