Гальфдан Старий

Згідно «Саги про Іґлінґів» був сином Гаральда, конунґа північної Ютландії, та онуком Ейстейна Гальфдансона, конунґа Румеріке (протодержава в сучасній південно-східній Норвегії). захоплення норманами північної частини Ютландії є доволі природним, оскільки рух данів в цей час був спрямований до центральної і південної Ютландії. Втім є гіпотеза, що міг бути родичем конунґа Гаральда Боєзуба й таким чином належати до Скельдунґів, але щодо цього є сумніви.

Замолоду Гальфдан стає «морським конунґом», більшу частину життя ходив Балтійським морем, здійснюючи набіги. Спробував закріпитися в Альдейгьюборґу, проте невдало. Зрештою повернувся до північної Ютландії, де став конунгом.

У 782 році згідно «Анналів королівства франків» Гаральд разом з Осмундом і Ґодфредом був посланцем конунга Сіґфреда на рейхстазі в Падеброні, де вели перемовини з королем Карлом Великим. Ймовірно на той час Південна Ютландія стала союзником данів з Хедебю або визнала їх зверхність.

У 807 році поступив на службу до Карла Великого. Причини цього невідомі, але найпевніше є наслідком агресивної зовнішньої політики конунґа Ґодфреда, який міг на деякий час встановити владу в північній Ютландії. Про подальшу долю Гальфдана нічого невідомо. Разом з тим відсутні відомості, що він перейшов в християнство або отримав феод. Можливо мав якійсь землі або посаду у Фризії. Є припущення, що був живий до 812 року, але не достеменно.

Є повідомлення, що мав декілька синів. До них зараховують братів Ануло, Гаральда, Реґінфреда і Геммінґа. Ймовірно сином Геммінґа був Рорик Ютландський.

• Peter Sawyer: «Da Danmark blev Danmark. Fra ca. år 700 til ca. 1050» (i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie; bind 3; København 1988; ISBN 87-89068-01-1)
• Simon Coupland (1998), «From Poachers to Gamekeepers: Scandinavian Warlords and Carolingian Kings», Early Medieval Europe, 7(1): 88
• Poul Skaaning: Vikingestormen. Togter mod Vesteuropa 793—937; Viborg 2006; ISBN 87-7739-857-2