Дуель двох неаполітанок
Дуель двох неаполітанок (ісп. Duelo de mujeres) — картина, котру створив неаполітанський художник Хосе де Рібера (1591—1652), іспанець за походженням.
 | |
| ісп. Duelo de mujeres | |
|---|---|
| Творець: | Хосе де Рібера |
| Час створення: | 1636 |
| Розміри: | 235 × 212 cм |
| Висота: | 235±1 см |
| Ширина: | 212±1 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Зберігається: | Мадрид, Іспанія |
| Музей: | Національний музей Прадо |
 «Дуель двох неаполітанок»164 × 92 см у Вікісховищі | |
Передісторія
В середині 16 століття (1552) в місті Неаполь сталася незвичайна подія. Дві молоді панянки билися на дуелі за право забрати собі коханого. Ним був Фабіо де Зересола.
Дуелі не новина в добу відродження та бароко. Доба рясніла війнами. По закінченні чергової війни додому повертались колишні вояки, що звикли вирішувати усі чисто власні проблеми зброєю. Бандити на війні, вони переносили бандитські звички у мирне життя. Але дуелі не були притаманні жінкам. Однак в декотрих випадках жінки не намагались знайти власні засоби вирішення проблем, а починали копіювати поедінку бандиткуватих чоловіків. Саме так намагались вирішити свою проблему дві неаполітанки — Діамбра де Петтінелла та Ізбелла де Карацці. Аби надати законність власному двобою зі зборєю на подію був запрошений маркіз де Васта. Маркіз погодився і жіноча дуель відбулася.
Дуель двох жінок і смерть одної з них викликала чималий розголос, про саму подію довго згадували. Навіть в першу третину 17 століття про подію не забули (майже через 80 років). Доба бароко культивувала все незвичне. Старадавня подія привабила увагу художника Хосе де Рібера власною незвичністю і стала привідом для створення картини.
Опис твору
На передньому плані картини відбувається фінальна частина події. Одна з жінок готується завдати останнього удару. Друга вже має рану на шиї і стікає кров'ю. Вона вже не може підвестися і тримати зброю, але ще намагається захистити себе щитом.
Бароко полюбляло контрасти. Викоритовував контрасти і Хосе де Рібера. Обидві учасниці дуели красуні, але поводять себе як безжальні гладіатори-чоловіки, схиблені на перемозі за всяку ціну, коли життя — нічого не варте. (Ті, хто не знав історію створення картини, вважали твір саме двобоєм жінок-гладіаоторів). Одяг жінок умовно історичний, він нагадує одяг Стародавнього Риму. Таким засобом Хосе де Рібера намагався відтворити подію 80-річної давнини.
За пораненою красунею виділається чоловіча постать бороданя. Вважають, що так Хосе де Рібера подав маркіза де Васта. Дуель двох жінок привабила увагу натовпу. Смерть не новина в Неаполі, необхідність захищати себе — повсякденна. Тому на дуель суворі чоловіки прибули зі зброєю.
Загадкою залишається згода маркіза бути фактично секундантом жіночої дуели. Адже їх кохання — приватна справа двох жінок, а не суспільна подія і не двобій ображеної честі двох військових офіцерів.
Див. також
Джерела
- Знамеровская Т. П. Хусепе Рибера, М, «Изобразительное искусство», 1981 (рос)
- Сто офортов 16-19 вв.из собрания Гос. Эрмитажа, каталог выставки, Л-М,1964 (рос)
- Jonathan Brown: Jusepe de Ribera: prints and drawings (Katalog zur Ausstellung in: The Art Museum, Princeton University, Oktober-November 1973), Princeton, N.J.: Princeton University, 1973
- Alfonso E. Perez Sanchez, Nicola Spinosa: Jusepe De Ribera 1591—1652, New York: Abrams, 1992 (Katalog der Ausstellung im Metropolitan Museum), ISBN 0-8109-6416-3
- Michael Scholz-Hänsel: Jusepe de Ribera, 1591—1652. Köln: Könemann, 2000, ISBN 3-8290-2872-5