Дунаєць (Шосткинський район)

Село Дунаєць розташоване за 2,5 км від лівого берега річки Есмань. На відстані до 2-х км розташовані села Семенівка і Щебри, та за 4 км розташоване село Сутиски. Селом протікають пересихаючі струмки з загатами.

До міста Глухова — 17 км автошляхом Р44.

Є дві версії походження назви села. За однією з них назва села походить від татарського слова «Дунай», що означає «велика вода», бо біля села протікала широка й глибока річка. Згадують старожили, що село в давнину називали Дунайці, тобто переселенці з-за річок.

За писемними джерелами село Дунаєць засноване в першій половині XVII ст. глухівським козаком Радьком. Але є дані про те, що в цих місцях люди жили і раніше. На східній околиці села виявлено поселення ранньої залізної доби та середньовіччя. Також неподалік від с. Щебри Дунаєцької сільради збереглись залишки давньоруського городища ХІ — ХІІІ століття.

Село Дунаєць було заселено в основному вільними людьми — козаками. В селі письменних людей майже не було. Хто міг навчати своїх дітей, то водили до дяка.

Слободою, що розташована на території села, заволодів гетьман Іван Самойлович, прикупивши до неї ще землі, а потім надумав її віддати майбутньому своєму зятю князю Юрію Четвертинському.

Але гетьмана було скинуто і це стало на заваді його наміру, хоча Четвертинський і встиг на цей час заснувати біля Дунайця хутір Сутиски (нині село Сутиски Глухівського району Сумської області). Коли Самойловича не стало, Юрій Четвертинський приютив в своєму хуторі вдову скинутого гетьмана і свою наречену, з якою одружився на початку 1660 року.

Дунаєцька Слобідка залишалась в його власності. В 1697 році Четвертинський потрапив в татарський полон, у якому пробув декілька років. Коли він звільнився з полону, гетьман Мазепа дав йому «за полонне єго терпіння» три села, у тому числі і Дунаєць.

Майже скрізь в Україні проводились записи козаків в селяни. В Дунайці такі записи проводив князь Четвертинський. Після смерті гетьмана Скоропадського декілька дунаєцьких козаків жалілись Полуботку, що їх вертають в селяни і просили видати наказ, щоб князь не міг перетворювати їх на кріпаків. Про задоволення прохання відомостей в архіві гетьманської канцелярії немає.

В селі народився жив і працював видатний український історик, поет, композитор, музикознавець Микола Андрійович Маркевич (1804–1860 рр.). Він був автором п'ятитомної «Истории Малороссии», а також етнографічно-фольклорні праці «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян».

Він фінансував будівництво мурованого храму Георгія Победоносця в Дунаєцькій Слобідці (нині вул. Слобідська села Дунаєць). Спорудження тривало шість років з 1824 по 1830 роки. Цеглу виділив з власного заводу поміщик М. Скоропадський, економія якого знаходилась неподалік нового храму.

За архівними даними в 1866 році в селі була відкрита земська школа.

Весною 1917 року в село приїхали три чоловіки з Глухова. Староста зібрав сход. Прибулі розповіли про зміни в країні, про те, що царя скинуто, що є Тимчасовий уряд. На сході було вибрано комітет уповноважених, який повинен був керувати в селі. До нього ввійшли Цигикал Кирило Самосіянович, Овсієнко Семен Степанович, Давиденко Михайло та інші.

З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 тут панує стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.

Одного разу, коли члени ревкому ділили землю, у село увійшли гайдамаки. Вони вчинили суд над окупаційною владою, активістів вкинули в шурф шахти біля с. Полошки.

Перший колгосп в 1928 році було організовано в Дунаєцькій Слобідці. Деякі жителі Дунайця туди також записалися. Восени 1929 року під тиском було об'єднано 32 господарства в колгосп на території Дунайця. В 1930–1931 рр. були створені колгоспи і ТСОЗи. Тоді ж розпочався масовий терор голодом, який забрав життя передусім старих та дітей.

На початку вересня 1941 року німці звільнили село від комуністів - організаторів Голодомору. У вересні 1943 вони повернулися і влаштували ще один Голодомор.

У селі зареєстрована парафія Московської патріархії, яка претендує на старовинний храм. Спроби приєднатися громади до ПЦУ були тимчасово зупинені криміналітетом.

У селі народилися:

• видатний український історик, поет, композитор, музикознавець Микола Андрійович Маркевич (1804—1860 рр.). Він був автором п'ятитомної «Истории Малороссии», а також етнографічно-фольклорні праці «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян».

19 серпня 2018 року біля Дунаєцької школи відкрито пам'ятник Маркевичу Миколі Андрійовичу

• Іван Скоропадський, дід гетьмана Павла Скоропадського — український меценат,
• Петро Лобас — український літературознавець і театрознавець.
• Цигикал Петро Олександрович — український офіцер Державної прикордонної служби, генерал-лейтенант, голова ДПСУ
• Лубенець Катерина Григорівна — активістка комуністичних органів влади.
• Микола Маркевич — український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор.

• Погода в селі Дунаєць

1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»