Духова трубка

Духова трубка метальна зброя у вигляді порожнього циліндра, виготовленого з легких матеріалів. Метальний заряд приводиться в рух під тиском, який створює людина, що вдуває повітря в трубку. Як метальний заряд здебільшого використовують дротики, при полюванні на дичину часто дротик змащують отрутою[1]. Духова трубка вирізняється простотою у виготовленні і безшумністю, це знаряддя дозволяє відправляти невеликі дротики на відстань до 30 метрів[2]. Внутрішній діаметр духової трубки становить 10—22 мм[3].

Демонстрація духової зброї індіанців черокі в штаті Північна Кароліна, США

Виготовлення духових трубок має тисячолітню історію. Примітивні форми духових трубок і донині застосовуються корінними народами Південної Індії, Полінезії, Бразилії, Перу, інших південних країн як засіб для полювання на дрібних тварин. Саме в цих регіонах зустрічається широке розмаїття отруйних рослин і земноводних (жаби, ящірки), з яких можливо зробити витяг отрути для просочення дротиків.

Різновиди

  • Томеа́нг — виготовляють зі стебел бамбуку, в яких видалені внутрішні перегородки і ретельно відполірований внутрішній просвіт;
  • Сарбака́н — духова трубка, виготовлена з двох половинок пальмового стовбура, скріплених спіральною обмоткою. В Європу ці зброю завезли сарацини у XIII столітті, стріляти з неї можна було маленькими стрілами або глиняними кульками. У Франції сарбакан був іграшкою аристократів. Александр Дюма (батько) написав епізод з використанням цієї зброї у своєму романі «Графиня де Монсоро»;
  • Сумпіта́н — духова трубка, виготовлена з цілого відрізку борнейского залізного дерева. Цим різновидом користуються племена пунана і кенія-каян на Калімантані, Молуккських і Філіппінських островах;
  • Тупак — духова трубка завдовжки два метри, якою користувались у Туркестані. Стріляли з неї глиняними кульками.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.