Духовні дари

У Святому Письмі тема духовних дарів вперше розкривається в Пс 67:19. У цьому вірші цар Давид, пророчо висловлюючись про Христа, каже: «Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа». У Посланні до Ефесян в Новому Завіті апостол Павло, цитуючи Пс 67:19, вчить, що дія духовних дарів в Церкві є буквальним виконанням пророцтва Давида (Еф 4:8).

В якості ще однієї пророчої ілюстрації духовних дарів деякі богослови виділяють притчу Ісуса про таланти в Мф 25:14-30 . Даючи пояснення талантам, православний біблієзнавець А. П. Лопухін пише: "Під талантом, який дається людям, різні екзегети розуміють всякий дар, який людина отримує від Бога. Але в приватних визначеннях цього загального поняття спостерігається деяка різниця.

«Під талантами, — каже Златоуст, — тут мається на увазі те, що знаходиться у руках кожного (ή εκάστου δύναμις — сила кожного), — або заступництво, або маєток, або навчання, або щось подібне. Інші розуміли ті дари, про які говорить апостол в 1 Кор. 12».[4]

Більшість дослідників Біблії одностайні в тому, що дія духовних дарів бере початок з дня П'ятидесятниці в 33 році н. е., коли в результаті зішестя Святого Духа у 2-й главі Діянь на світ народилася Християнська Церква.

Головним чином, біблійне вчення про дари служіння представлене апостолом Павлом в 4-му розділі послання до Ефесян . Тут стверджується, що Ісус Христос, воскреснувши з мертвих, заснував в Церкві 5 основних служінь:

	І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового
— Еф. 4:11

Існує думка, що в цьому уривку представлені служіння, не прив'язані до певної місцевості, тобто вони діють у Вселенській Церкві . На відміну від нього, в 12-му розділі 1-го послання до Коринф'ян йдеться навпаки, про служіння всередині помісної церкви. Тут Апостол наводить перелік, що складається з наступних восьми служінь:

<

	І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови
— 1 Кор. 12:28

На думку Іоанна Золотоуста, служіння в цьому вірші перераховуються в порядку важливості: "Не даремно він говорить тут: по-перше, по-друге, але ставить важливіший дар вище, а потім вказує на нижчий. Тому спочатку він називає апостолів, які мали в собі всі дари. Не сказав просто: інших поставив Бог у Церкві апостолами, або пророками, але додав: по-перше, по-друге, по-третє … " .

Три інших переліки дарів служіння представлені в наступних місцях Писання :

• Рим 12:6-8, апостол Павло: «І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй зі мірою віри; якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчанні; якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю»

• Мф 23:34, Ісус Христос: «Тому, ось Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників»[5].

• 1 Пет 4:10-11, апостол Петро: «Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої. Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь».

Таким чином, у Святому Письмі налічується, щонайменше, 17 різних дарів служіння,

• з яких п'ять основних згадано у Еф 4:11 : апостол, пророк, євангеліст, пастир і вчитель
• ще п'ять у 1Кор 12:28 : сили чудодійні, дари зцілень, дари допомоги, дари управління, різні мови
• ще п'ять — у Рим 12:6-8 : служитель, утішитель, той, хто роздає, начальник, благодійник.
• і ще два — в Мф 23:34 : мудрець, книжник.

Апостол

Слово «апостол» походить від грецького ἀπόστολος (апостолос) і на мові оригіналу означає «посланий». Апостол — це людина, яка обрана Ісусом Христом і послана з особливим дорученням. Апостол будує церкву, а потім спостерігає за її розвитком, щоб вона йшла по курсу, визначеному Богом. Апостол відповідальний за призначення пастиря/пресвітера/єпископа, щоб пасти церкву, яку він насадив (Діян 14:21-23; Тит 1:5). Особливі риси справжнього апостола представлені у 2Кор 12:12 : «Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменням, чудесами і силами».

В Євангеліях виділяються дві апостольські групи, засновані Ісусом Христом: дванадцять апостолів (Мф 10:1-4) і ще одна команда — сімдесят апостолів або «апостоли від сімдесяти» (Лк 10:1-2). Після воскресіння Господнього ряди апостолів поповнив Павло та інші апостоли, про які йде мова в Еф 4:11 .

У сучасному християнстві у відношенні до людей, які здійснюють служіння апостола, найбільш часто вживається латинський еквівалент цього слова — місіонер.

Новий Завіт вчить про існування як справжніх, так і хибних апостолів (або лжеапостолів):

	Бо такі лжеапостоли - лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових. І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла, а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде по ділам їхнім
— 2 Кор. 11:13-15

Тема дарів Святого Духа детально розглядається апостолом Павлом в 1-му посланні до Коринф'ян, в главах 12-14. Основоположними вважаються вступні слова:

	Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому слово знання, тим же Духом; іншому - віра, тим же Духом; іншому - дари зцілення, тим же Духом; іншому - творення чудес, іншому - пророцтво, іншому - розпізнавання духів, іншому - різні мови, іншому - тлумачення мов. Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно.
— 1 Кор. 12:7-11

На підставі цього тексту прийнято виділяти 9 дарів Святого Духа:

• 1 — слово мудрості
• 2 — слово знання
• 3 — віра
• 4 — дари зцілень
• 5 — чудотворення
• 6 — пророцтво
• 7 — розпізнавання духів
• 8 — різні мови
• 9 — тлумачення мов

Прийнято вважати, що ключем до розуміння цих дарів є слово «виявлення»[11] . Святий Дух, що живе всередині віруючого, невидимий. Але, завдяки дії дарів, Дух Божий являє Себе органам почуттів людини. Інакше кажучи, кожен з цих дарів є надприродним проявом Духа Святого, що живе у віруючому і діє через нього. І оскільки ці дари є не віруючого, але особистість Духа Святого, то всі вони надприродні за своїм характером. Феофан Затворник вважає, що «слова „явлення Духа“ означають явну дію Духа, виявлення Його, помітне для всіх».[12]

У п'ятидесятництві і харизматичному русі, де духовним дарам надається посилена увага, прояви Святого Духа загальноприйнято класифікувати за трьома різними групами:

• Дари мови — дари, які діють через органи мови людини (пророцтво, різні мови, тлумачення мов)
• Дари одкровення — дари, які надають надприродні одкровення (слово мудрості, слово знання, розпізнавання духів)
• Дари сили — дари, які демонструють силу Божу в фізичної реальності (віра, дари зцілень, чудотворення)[13]

• Плід Святого Духа
• Святий Дух
• Християнська церква

• Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009.
• Дерек Принс «Пятигранное служение»^{[недоступне посилання з Март 2020]}
• Протопресвитер Николай Афанасьев «Церковь Духа Святого»
• Самралл Л. «Дары служений и дары Святого Духа»

• Дари Святого Духа; Лжеапостоли // Українська Релігієзнавча Енциклопедія