Духов Борис Інокентійович
Борис Інокентійович Духов (9 листопада 1937, Красноярськ, РРФСР — 28 липня 2011, Москва, Російська Федерація) — командувач військ ППО Сухопутних військ Збройних Сил Російської Федерації (1991—2000), генерал-полковник (жовтень 1988). Народний депутат України 1-го скликання.
| Духов Борис Інокентійович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
9 листопада 1937 Красноярськ, РРФСР | ||||
| Смерть |
28 липня 2011 (73 роки) Москва, Росія | ||||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | ||||
| Країна |
 Росія | ||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | ||||
| Рід військ | Протиповітряна оборона | ||||
| Роки служби | 1956–2000 | ||||
| Звання | генерал-полковник — 1988 | ||||
| Командування |
Військами ППО Сухопутних військ РФ (1991—2000) Військова академія ППО Сухопутних військ (1986—1991) | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
У 1959 році закінчив Київське вище інженерно-артилерійське училище і у 1977 році — Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
Член КПРС.
У 1960—1961 роках — начальник групи радіотехнічної батареї в Київському військовому окрузі. У 1961—1963 роках — начальник першого відділення — старший офіцер наведення радіотехнічної батареї окремого зенітного ракетного полку. У 1963—1966 роках — командир радіотехнічної батареї — заступник командира зенітного ракетного дивізіону з інженерно-ракетної служби окремого зенітного ракетного полку (С-75).
У 1966—1968 роках — командир зенітного ракетного дивізіону окремого зенітного ракетного полку (С-75) 1-ї гвардійської танкової армії Групи Радянських військ у Німеччині.
У 1968—1970 роках — заступник командира, а у 1970—1974 роках — командир зенітного ракетного полку «Куб» 4-ї гвардійської танкової дивізії Московського військового округу.
У 1974—1977 роках — заступник начальника військ ППО Московського військового округу.
У 1977—1980 роках — начальник військ ППО Північно-Кавказького військового округу.
У 1980—1984 роках — командувач ППО Туркестанського військового округу.
У 1984—1986 роках — командувач ППО Південно-Західного напрямку.
У 1986—1991 роках — начальник Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М. (Київ, Повітрофлотський проспект,28).
18 березня 1990 року обраний Народним депутатом України, 2-й тур 50,61 % голосів, 22 претенденти. Член Комісії ВР України з питань оборони і державної безпеки. Склав повноваження у зв'язку з переходом на роботу в Центральний апарат Міністерства Оборони СРСР.
У 1991—2000 роках — командувач військ ППО Сухопутних військ Збройних Сил Російської Федерації.
З 2000 року — у відставці.
28 липня 2011 року помер на 74 році життя. Похований на Троєкуровському кладовищі.
Звання
- генерал-полковник (1988)
Нагороди
Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня, «За військові заслуги», багатьма медалями.
Член-кореспондент Російської академії ракетних і артилерійських наук, заслужений військовий фахівець РФ.
Джерела
- Николай Фролов. Генералу Духову — 70 лет
- Некролог. «Красная звезда» — 2011. — 2 августа
- 10 лет Военной академии противовоздушной обороны Сухопутных войск Российской Федерации (1992—2002). Исторический очерк. Под редакцией генерал-полковник В. К. Черткова. Смоленск: «Смядынь», 376 с.: ил. — 2002.