Дюла Немет

Дю́ла Не́мет (угор. Németh Gyula, англ. Gyula Németh. Народився в Корцаґ, Австро-Угорська імперія, 2 листопада 1890 р. — †Корцаґ, Угорщина, 14 грудня 1976 р.) — угорський лінгвіст, сходознавець, тюрколог, член Угорської академії наук. Автор першої турецької граматики, яка до сих пір високо оцінюється в Туреччині. Його основні наукові напрямки: історія та лінгвістика тюркських діалектів та мов в цілому; давня історія Угорщини та питання угорського мовознавства, зокрема залишків яської мови на території Угорщини.

Дюла Немет
Gyula Németh
Статуя Дюли Немета, в місті Корцаґ, 1990.
Автор Шандор Дьорфі
Статуя Дюли Немета, в місті Корцаґ, 1990.
Автор Шандор Дьорфі
Народився 2 листопада 1890(1890-11-02)
Карцаг, Яс-Надькун-Сольнок, Угорщина
Помер 14 грудня 1976(1976-12-14) (86 років)
Будапешт, Угорська Народна Республіка[1]
Країна  Угорщина
Діяльність мовознавець, орієнталіст, тюрколог
Alma mater Будапештський університет
Галузь Лінгвістика,
тюркологія,
сходознавство
Звання Професор
Ступінь Академік
Членство Саксонська академія наукd, Угорська академія наук і Академія наук НДР
Відомий завдяки: Дослідження тюркських та угорської мов
У шлюбі з Irén Sebestyénd
Нагороди
 Дюла Немет у Вікісховищі

Діяльність

Основними напрямками його досліджень є тюркські діалекти та мовна історія, угорська передісторія та угорська лінгвістика.

Єдиний з угорських дослідників аланської мови народу аланів. Деякі залишки котрих, точніше народ ясів, після вторгнення монголів на території аланів на Північному Кавказі, в ХІІІ ст. пересилилися на території сучасної Угорщини, в район Ясшаґ і досить довго, до XVI століття збергіали свою ідентичність, культуру та мову. Пізніше яси повністю асимілювали серед угорського народу, залишивши після себе розгалуджену топономіку та деякий вплив на угорську мову, які і досліджував Дюла Немет.

В радянській і пострадянській історіографії використовується двоякий переклад імені Немета: Ю. Ф. Немет (Юліус Немет, угор. Németh Julius)[2][3] та Д. Немет (Дюла Немет, угор. Németh Gyula)[4].

Біографія

З 1909 року навчався як студент коледжу Етвеша, що був складовою частиною Будапештського університету, де в 1913 р. отримав ступінь кандидата наук. З 1913 по 1914 р.р. навчався в Берлінському університеті за державною стипендією; у 1915 році він був кваліфікований як приватний вчитель; а з 1916 року — повноцінний педагог або викладач; з 1918 року викладав на кафедрі турецької філології (з 1930-го кафедра називалася кафедрою по турецькій філології та угорськії доісторії). У 1932—1933 рр. і в 1935 р. — декан факультету мистецтв; з 1947 по 1949 р. — ректор Будапештського університету.

Також з 1922 року був член-кореспондентом Угорської академії наук, а з 1935 року був членом ради директорів цієї академії. У 1941-46 рр. та у 1950-65 рр. — директор Інституту мовознавства Угорської академії наук. У період між 1920 і 1943 рр. він редагував «Архів Кьоресі Чоми», а з 1951 р. — головний редактор «Acta Linguistica»; разом із Золтаном Ґомбоц та Яношем Меліх був редактором «Довідника угорської лінгвістики».

Лауреат Премії імені Кошута за 1948 рік.

Пішов у відставку в 1965 році.

Основні наукові праці
  • Kumük tanulmányok (Budapest, 1911)
  • Adalékok a török-mongol nyelvek hangtörténetéhez (Budapest, 1913)
  • Kóborlások Kisázsiában (1913)
  • Az ősjakut hangtan alapjai (1914)
  • Türkisches Lesebuch mit Glossar (Berlin, 1916)
  • Türkische Grammatik (Berlin-Lipcse, 1917)
  • A régi magyar írás eredete (1917)
  • Türkisches Übungsbuch für Anfänger (Berlin-Lipcse, 1917)
  • Türkisch-deutsches Gesprächsbuch (Berlin-Lipcse, 1917)
  • Akadémiánk és a keleti filológia (Budapest, 1928)
  • Magna Hungaria (Leipzig-Vienna, 1929)
  • A honfoglaló magyarság kialakulása (Budapest, 1930), 2. bővített, átdolgozott kiadás, közzéteszi: Berta Árpád, 1991
  • A nagyszentmiklósi kincs feliratai (Budapest, 1932)
  • A magyar rovásírás (Budapest, 1934)
  • Thury József levelező tag emlékezete (1934)
  • A magyar kereszténység kezdete (1940)
  • Attila és hunjai (szerkesztő, társszerző, 1940, 1996 (hasonmás))
  • Die türkischen Texte des Valentin Balassa (Budapest, 1953)
  • Die Türken von Vidin (Budapest, 1965)
  • Die türkische Sprache in Ungarn im XVII. Jahrhundert (Budapest-Amszterdam, 1970)
  • Gombocz Zoltán (Budapest, 1972)
  • Törökök és magyarok 1-2. szerkesztette: Róna-Tas András, Kakuk Zsuzsa (1990)

Публикації в наукових виданнях

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119223341 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Археология и этнография Башкирии. — Т. IV. — Уфа, АН СССР ОИ БФ, 1971. — С. 249.
  3. Немет Ю. К вопросу о аварах
  4. Кузеев Р. Г. Происхождение башкирского народа. — М.: Наука, 1974.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.